Page 52 - 6706

У випадку пробою ізоляційного покриття дефектні місця ремонтують
і повторно перевіряють на суцільність. Дефекти, виявленні в ізоляційному
покритті, а також місця, пошкоджені при перевіренні якості ізоляції,
ремонтують.

Адгезія (прилипання) ізоляційного покриття визначається руйнівним
або неруйнівним способом. Адгезія ізоляційного покриття руйнівним
способом визначається шляхом вирізання трикутника або прямокутної

смужки і відриванням їх від труби.
Для визначення адгезії стрічкового ізоляційного покриття руйнівним
способом застосовують адгезиметр АР-2 (рисунок 5.5, а), бітумного СМ-1

(рисунок 5.5, б), стрічкового та бітумного АМЦ 2-20 (рисунок 5.5 в).

а б в

а – АР-2; б – СМ-1; в – АМЦ 2-20

Рисунок 5.5 – Адгезиметри

Адгезиметром АМЦ 2-20 визначають мінімальне і максимальне

значення зусилля відшарування (відривання) ізоляційного покриття від
трубопроводу за певний проміжок часу (рисунок 5.6).
Неруйнівним способом адгезію визначають адгезиметром Elcometer

109 (рисунок 5.7), який дозволяє оперативно провести тест на адгезію
ізоляційного покриття по признаку "придатне/не придатне". До
ізоляційного покриття приклеюють спеціальний дослідний взірець

(грибок), адгезія якого відома (5 МПа, 7 МПа, 9 МПа тощо) і тоді, після
висихання клею, його відривають адгезиметром. Якщо при цьому
відривається грибок, а ізоляційне покриття не відривається від стінки
трубопроводу то адгезія ізоляційного покриття задовільна.

50