Page 58 - 6701

Виробничий процес має будуватися на певних принципах, що
сприяють поліпшенню економічних показників роботи виробничої

системи підприємства.

2.2. Організаційні типи виробництва

Можливості розвитку виробничої системи, удосконалення
процесів виробництва, їхня спеціалізація та кооперування,

ефективність використання живої праці та устаткування значною
мірою залежать від структури та обсягів продукції, що випускають,
широти та сталості її номенклатури. Залежно від цих чинників робочі
місця, дільниці, цехи та промислові підприємства поділяються на

кілька організаційних типів. Основоположною ознакою поділу
виробництва на організаційні типи є рівень спеціалізації робочих
місць, що кількісно можна виміряти за допомогою коефіцієнта

закріплення операцій.
Коефіцієнт закріплення операцій (Кзо) являє собою відношення
кількості всіх різноманітних технологічних операцій, що виконують
або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці,

до кількості робочих місць:
n
m i
К зо  k  i 1 , (2.1)
 PMm j
 j 1
де п  кількість найменувань деталей, що обробляють на робочому
місці, дільниці, у цеху;

mi  кількість операцій, що проходить i-та деталь у процесі
обробки на робочому місці, дільниці, у цеху;

РМmj  кількість робочих місць на даній j-й операції, дільниці, у
цеху.
Організаційний тип виробництва можна визначити показником

рівня серійності (Кс):
n
 PM j
К c   i 1 k . (2.2)
 m i
 j 1

Показник рівня серійності (Кс) обернений коефіцієнту
закріплення операцій (Кзо). Для масового виробництва його розмір
становить 0,8…1, для серійного  0,2…0,8 і для одиничного  <0,2.

56