Page 38 - 6679

На земній поверхні кімберліти піддаються вивітрюван-
ню і перетворюються на жорству (дресву) та ілоподібну масу,
яку у Південній Африці називають “жовта земля”. Товщина
даного шару вивітрелих порід досягає у Південній Африці де-
кількох десятків метрів. У трубках Якутії “жовта земля” від-
сутня. Зона вивітрювання цих трубок складена жорствою та
щебенем. Ії товщина не перевищує декількох метрів. Це
пов’язане із наявністю у даному регіоні “вічної мерзлоти”.
Нижче “жовтої землі” залягає шар менш вивітрелого кімбер-
літу – “синя земля”. Даний шар складений окремими зернами і
уламками кімберліту. Товщина даного шару досягає декількох
десятків метрів в Африці і декількох метрів в Якутії.
У результаті процесів вивітрювання корінних родовищ
алмазів, при певних умовах, утворюються вторинні – розсипні
розовища. Вони можуть бути пов‘язані із алювіальними і мор-
ськими (латеральними) відкладами.

Найбільш великі родовища алмазів знайдені в Півден-
ній Африці (кінець дев’ятнадцятого століття), та в Якутії
(1954-55 рр.).
У Південній Африці все почалося з того часу, коли на
берегах річки Оранжевої випадково у 1866 році був знайдений
досить великий, та високої якості алмаз. Після цієї знахідки
алмази в районі річки Оранжевої почали шукати спеціально і
у 1867 році тут почалася справжня алмазна лихоманка.
Спочатку алмази шукали і видобували у розсипах, але
у 1871 році було відкрите перше корінне родовище алмазів -
трубка Кімберлі.
На відміну від Південної Африки, де відкриття алмазів
сталося випадково, пошуки алмазів в межах Сибірської плат-
форми здійснювались послідовна та цілеспрямовано. Геологи
вже знали, на основі досвіду Південної Африки, що існує така
специфічна порода, як кімберліт, та що алмази якраз містяться
у цих породах.
Пошуки почалися після Другої світової війни на кор-
доні Якутії та Красноярського краю, у басейнах річок Нижня
Тунгуска та Вілюй.
36