Page 51 - 6677

Лабораторна робота № 11
ТУРАНСЬКА НАФТОГАЗОНОСНА ПРОВІНЦІЯ

МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ
Метою роботи – є вивчення студентами нафтогазоносних провінцій
Південно-Західної Азії, зокрема Туранської нафтогазоносної провінції та
основних родовищ нафти і газу.
З Н А Т И основні геоструктурні елементи, нафтогазогеологічне
районування Туранської нафтогазоносної провінції, особливості
геологічної будови нафтогазоносних областей і основних родовищ нафти і
газу.
В М І Т И охарактеризувати географічне, адміністративне і
тектонічне положення кожної з нафтогазоносних областей Туранської
нафтогазоносної провінції, аналізувати особливості їх геологічної будови
та нафтогазоносності.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Провінція розташована на пустельних територіях Західного
Казахстану, Узбекистану і Туркменістану між Каспійським морем і
гірсько-складчастими спорудами Копетдагу, Тянь-Шаню, Центрального
Казахстану та Мангишлаку.
В геотектонічному відношенні провінція приурочена до Туранської
плити, яка є частиною Євроазійської платформи з палеозойським
складчастим фундаментом.
Відклади осадового чохла складені переважно теригенними і,
частково, карбонатними та евапоритовими породами юри, крейди,
палеогену і неогену. Основну частину розрізу становлять породи мезозою,
які є регіонально нафтогазоносними на всій території плити.
Найбільший інтерес в нафтогазоносному відношенні мають такі
значні тектонічні елементи Туранської плити, з якими пов’язані відповідні
нафтогазоносні області, як Південномангишлацький прогин,
Північноустюртська синекліза, Каракумське склепіння, Амудар’їнська
западина, Мургабська западина і Бахардоцька монокліналь.
Регіонально нафтогазоносними в межах Туранської нафтогазоносної
провінції є: для західної частини  нижньо-середньоюрський теригенний
комплекс, а для східної  карбонатний келовей-оксфордський
верхньоюрський, нижньокрейдовий, переважно теригенний і
верхньокрейдовий теригенний комплекси.
У просторовому розміщенні відкритих нафтових і газових родовищ
спостерігається певна закономірність. Основні нафтові і газові родовища
тут приурочені до регіональних або локальних розломів у фундаменті.
Основні за розвіданими запасами родовища нафти і газу Туранської плити
пов’язані з структурами, що ускладнюють борти западин, тобто до пасток,
які знаходяться в найбільш сприятливих умовах для уловлювання
вуглеводнів на шляхах їх міграції. Виявлена тут також і вертикальна
стратиграфічна зональність в розміщені скупчень нафти і газу. Так, запаси
нафти зосереджені переважно на глибинах 1000–2500 м (98 %) і пов’язані з
юрськими відкладами (97 %). Основні запаси газу приурочені до
крейдових відкладів (66 %), а в їх розподілі спостерігається кілька
максимумів, що приурочені до глибин 500–1000 м (13 %), 1500–2500 м (33
%) і 3000–3500 м (37 %).

50