Page 16 - 6677

Лабораторна робота № 3
ВОЛГО-УРАЛЬСЬКА НАФТОГАЗОНОСНА ПРОВІНЦІЯ

МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ
Метою роботи – є вивчення нафтогазогеологічного районування
Волго-Уральської нафтогазоносної провінції, та основних родовищ нафти і
газу.
З Н А Т И основні геоструктурні елементи, нафтогазогеологічне
районування Волго-Уральської нафтогазоносної провінції, особливості
геологічної будови нафтогазоносних областей і основних родовищ нафти і
газу.
В М І Т И охарактеризувати географічне, адміністративне і
тектонічне положення кожної з нафтогазоносних областей Волго-
Уральської нафтогазоносної провінції, аналізувати особливості їх
геологічної будови та нафтогазоносності.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Волго-Уральська нафтогазоносна провінція розміщена на сході
Східноєвропейської платформи і охоплює території Татарстану,
Башкирстану, Удмуртії, Пермської, Волгоградської, Саратовської,
Самарської, Ульянівської, Пензенської і Оренбурзької областей Російської
Федерації.
У геологічній будові Волго-Уральської нафтогазоносної провінції
беруть участь відклади від давнього палеозою до неогену. Осадовий чохол
залягає на породах кристалічного фундаменту архейсько-
нижньопротерозойського віку.
Стратиграфічний розріз Волго-Уральської провінції включає:
відклади бавлінської товщі, яка відноситься до верхнього протерозою і
рифею; теригенні і, головним чином, карбонатні відклади палеозою, а
саме, середнього і верхнього девону, карбону і пермі.
Основними позитивними структурними елементами першого
порядку є виступи фундаменту, яким в осадовому чохлі відповідають
великі склепіння: Татарське, Жигулівсько-Пугачовське, Оренбурзьке і
Пермсько-Башкирське. Склепіння розділені Верхньокамською і Мелекес-
Абдулинською западинами і Бірською сідловиною. Деякі з них мають
грабеноподібну будову. Крім цього, виділяються зони Доно-Медведицьких
і Саратовських дислокацій.
На території Волго-Уральської нафтогазоносної провінції основні
промислові запаси вуглеводнів приурочені до девонських,
кам’яновугільних і пермських відкладів. Виділяється до 6-ти основних
продуктивних комплексів: теригенний середнього і верхнього девону,
карбонатний верхнього девону і турнейського ярусу, теригенний нижнього
карбону, карбонатний і теригенно-карбонатний середнього карбону,
карбонатний верхнього карбону – нижньої пермі і карбонатно-теригенний
в пермі. Понад половини покладів нафти і газу приурочено до двох
основних продуктивних комплексів: девонського теригенного (до 30%) і
нижньокам’яновугільного теригенного (26%), що мають найбільше
розповсюдження.
Регіональними покришками є карбонатно-глинисті киновсько-
саргаєвська і тульська та глинисто-карбонатна верейська і соленосна
кунгурська товщі.
Назагал родовища нафти і газу провінції групуються у певні
системи, які виділяються у вигляді окремих регіональних зон

15