Page 72 - 6655
P. 72

Після  ретельної  установки  теодоліта  і  марок  у  робоче  положення
            вимірюють  всі  напрями  при  обертанні  алідади  двічі  прямо  (при  КП)  і  двічі


            зворотньо (при КЛ). Різниці обчислюють за формулою

                                        V   П     Л   180 .                                         (6.6)
                                          i    сер   сер
                   Елементи ексцентриситету швидко і точно визначають раніше описаним

            графічним  методом.  Допуски  ті  самі.  Так  як  у  різниці  ввійшла  подвійна

            колімаційна  помилка  2с,  то  вісь  симетрії  синусоїди  буде  віддалена  від  осі

            абсцис на її величину. Краще зразу виключити 2с, тоді

                                            V  V    / .V  n                                       (6.7)
                                              i   i    i

                   Дослідження може бути виконано і за спостереженнями однієї віддаленої

            візирної цілі. Для цього після кожної установки алідади теодоліт обертають у

            підставці, візують на точку і беруть відліки при положеннях КП і КЛ. Інші дії

            залишаються без змін.

                   Дослідження  ексцентриситету  горизонтального  круга  оптичних

            теодолітів з одностороннім відліком.

                   Теодоліт встановлюють на штативі, а з двох сторін, під кутом, близьким

            до 180˚, розміщують дві марки на віддалі 30 – 50 м і однаковій висоті.

                   Після  ретельного  приведення  приладу  в  робоче  положення  двічі

            вимірюють цей кут при одному положенні вертикального круга при установках

            лімба 0˚, 45˚, …315˚ і 315˚, 270˚ , …, 0˚. Обертання алідади треба здійснювати

            тільки  у  межах  180˚,  що  дозволить  зберегти  постійним  вплив  коливання

            вертикальних осей на величину кута. У результаті при подальшій обробці цю

            постійну частину виключають.

                   Різниці обчислюють за формулою

                                                    1
                                            V         ,                                           (6.8)
                                             i    i       i
                                                    n
                   де β і – середнє значення виміряного  кута на одній  установці;  n – число

            таких кутів.






                                                           65
   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77