Page 61 - 6638

Коагуляція – агрегація частинок, зумовлена втратою
агрегативної стійкості дисперсних систем. Розрізняють дві
стадії коагуляції:
1) прихована коагуляція – частинки злипаються, але не
втрачають седиментаційної стійкості;
2) явна коагуляція – частинки втрачають
седиментаційну стійкість.
Коагуляцію спричинюють фізичні і хімічні процеси. До
фізичних належать: механічне перемішування, дія
ультразвуку, електричних або магнітних полів, зміна
температури, опромінення.
До хімічних впливів належить добавлення розчинів
електролітів. Коагулююча здатність електроліту
характеризується порогом коагуляції γ, тобто мінімальною
концентрацією електроліту в колоїдному розчині, що
викликає його коагуляцію. Поріг коагуляції розраховують за
формулою:

∙
=
золю

3
де С – концентрація електроліту, моль/дм ;
V – об’єм електроліту, що викликав коагуляцію;
V золю – об’єм досліджуваного золю.

Поріг коагуляції залежить від валентності коагулюючого
йона. Ця залежність виражається правилами Шульце-Гарді:
1. Коагулюючою частиною електроліту є лише один з
його йонів, заряд якого протилежний до заряду гранули.
2. Поріг коагуляції γ тим менший, чим вища валентність
коагулюючого йону:

= ;

де z – заряд йона-коагулятора;
60