Page 278 - 6624

яких використані значення ізоліній рельєфу, відміток висот та
напрям течії рік, струмків і т.д.
Задаючи місце джерела витікання рідини, за
допомогою решітки рельєфу можна визначити маршрут
стікання рідини по місцевості. Цю інформацію можна
накласти на тривимірну модель місцевості в районі
нафтопроводу.
Одержана таким чином тривимірна модель околиць
нафтопроводу з гідрологічно коректною решіткою рельєфу,
яка складається з двох координатних сімейств – ліній
максимальних градієнтів та ізоліній рельєфу, є основою для
розробки прогнозів розвитку аварійних ситуацій на трасах
трубопроводів. Вона дозволяє розв’язувати цілий клас задач
моделювання різноманітних позаштатних ситуацій при
експлуатації магістральних трубопроводів. Приведемо
приклади лише найбільш важливих задач, на які в рамках
запропонованого підходу можна дати достатньо точні
розв’язки:
– Які об’єкти систем магістральних нафтопроводів
будуть затоплені, якщо рівень води в ріках підніметься на той
чи інший рівень? Визначити межі та площу території, яка
затопиться, видати перелік об’єктів, що попадають в зону
затоплення.
– Куди буде стікати нафта у випадку прориву
трубопроводу на деякій ділянці і яка буде при цьому площа
забрудненої території?
– Звідки могла би стікати нафта, знайдена на деякій
території (визначення можливого джерела за результатами
контролю)?
Цей клас задач ставить високі вимоги до всіх
компонентів ГІС, а особливо до якості та достовірності
геоданих. Так, наприклад, точність побудови ліній висот
ізогіпсів, одержаних з топографічної карти, і точність їх
оцифровки суттєво вплинуть на розташування межі зони
забруднення.
Тому пріоритетним завданням є постійний контроль
фактичного стану місцевості в околицях трубопроводу.
Техногенна взаємодія промислових об’єктів приводить
до деградації природного середовища навіть в умовах
безаварійної роботи трубопроводів. Ерозія ґрунту на схилах,
утворення ярів, балок, карстових пустот, підтоплення траси
внаслідок барражуючого ефекту трубопроводу, порушення

278