Page 53 - 6622

До земель сільськогосподарського призначення
належать також землі, які використовуються не як основний
засіб сільськогосподарського виробництва, а як просторовий
базис для розміщення об’єктів, технологічно тісно пов’язаних
з веденням сільськогосподарського виробництва
(господарські шляхи та прогони, полезахисні лісові смуги та
інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель
лісового фонду, землі під господарськими будівлями та
дворами), а також деградовані землі, які тимчасово виведені з
активного сільськогосподарського обробітку з метою
виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення
родючості ґрунтів. Такі землі є несільськогосподарськими
угіддями.

3.6.2 Встановлення складу та співвідношення
сільськогосподарських угідь
Розміщення угідь є невід’ємною частиною процесу
проектування використання земель. Це питання розглядають
за принципом від загального до окремого. Спочатку
розв’язують питання розміщення угідь за придатністю ґрунтів
для певного виду угідь по масивах, а згодом конкретизують та
наносять на плані межі проектних масивів угідь.
На організацію раціональної системи використання
угідь впливають природні, соціально-економічні,
організаційно-правові умови та просторове розміщення угідь.
Природні умови. Організацію раціонального
використання угідь здійснюють залежно від якості ґрунтів,
рельєфу території та кліматичних особливостей. Ґрунтовий
покрив впливає на вибір способу продуктивного використання
земель. Так, ґрунти придатні для вирощування всіх
районованих сільськогосподарських культур
використовуються в складі орних земель та багаторічних
насаджень, для розміщення зерно-просапних сівозмін, садів
або виноградників. Еродовані ґрунти, які розміщенні на

52