Page 35 - 6607
P. 35

глинистому  матеріалі.  Первинна  структура  і  текстура  таких
                            відкладів зникає. Такі зсуви називаються зсувами з розривом
                            суцільності  (безперервності).  Але  часто,  особливо  при
                            підводному  сповзанні,  формуються  зсуви  без  розриву  або  з
                            частковим  порушенням  суцільності.  В  них  зберігається
                            текстура  материнських  порід,  але  самі  вони  дислоковані.
                            Серед  складних  дрібних  лежачих  і  гофрованих  складок
                            відмічаються  розвальцьовані  ділянки  і  характерні  глиняні
                            окатиші  (катуни),  які  свідчать  про  в’язко-текстурний  стан
                            осадків. Нерідко зсуви сприймаються за тектонічні порушення
                            або гляціодислокації.
                                   Соліфлюкційні  накопичення  формуються  у  процесі
                            сповзання  відталого,  перезволоженого  ґрунту  по  поверхні
                            порід, які залишаються у мерзлому стані.
                                   Основним  фактором  соліфлюкції  є  сила  тяжіння.
                                                                                           0
                            Соліфлюкція розвивається навіть на незначних  схилах (1-2 ).
                            Швидкість  сповзання  коливається  від  декількох  сантиметрів
                            до десятків метрів за теплий сезон.
                                   Найбільш  рухомі  піщано-алевролітові  і  глинисті
                            грунти, які захоплюють при сповзанні гравійний, щебеневий і
                            глибовий матеріал. Ці відклади невпорядковані, дуже рідко в
                            них  спостерігаються  неясні  сліди  розподілу  уламків  за
                            фракціями.  В  зоні  вічної  мерзлоти  вони  формують  глибові
                            розсипи, які покривають частково гори і їх схили, утворюючи
                            нагірні тераси. До соліфлюкційних відкладів відносяться деякі
                            покрівельні    суглинки     полярних    районів,    полігональні
                            покрівельні  суглинки.  В  північних  регіонах  соліфлюкційні
                            відклади  розвинуті  дуже  широко,  потужність  їх  в  районах
                            вічної  мерзлоти  не  перевищує  декількох  метрів,  але  може
                            досягати 10-15 м і більше.
                                   За зовнішніми ознаками соліфлюкційні відклади важко
                            відрізнити  від  типових  морен  покрівельних  гірських
                            льодовиків.  Зовнішніми  ознаками  соліфлюкції  є  перекошені
                            дерева, споруди, стовпи на схилах, деформація доріг.
                                   Делювіальна  група  (колювій  змиву)  представлений
                            делювіальними  відкладами.  До  делювію  відносять  продукти
                            вивітрювання,  які  утворилися  під  дією  талих  і  дощових  вод,
                            сили тяжіння, соліфлюкційних процесів та ін.
                                   Біля  підніжжя  схилів,  як  правило,  формуються
                            делювіальні шлейфи, які мають у плані форму трикутника, а в













                                                            33
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40