Page 21 - 6593

Опробування ґрунтів
Ґрунт – це особливе органо-мінеральне природне утворення,
яке виникло як внаслідок впливу живих організмів на мінеральний
субстрат і розкладу мертвих організмів, так і за рахунок впливу
природних вод і атмосферного повітря на поверхневі горизонти
гірських порід у різних умовах клімату і рельєфу в гравітаційному
полі Землі.
Стан ґрунтів достовірно діагностується за наявності
інформації про зміни структури ґрунтового покриву, трансформації
земельних угідь, оцінки темпів зміни основних показників (гумусу,
рН, ємності катіонного обміну, фізичного, водного, повітряного та
поживного режимів, забрудненості, біологічної активності), оцінки
інтенсивності ерозії, показників меліоративного стану (якості
зрошувальних вод, рівня мінералізації підґрунтових вод, засоленості
ґрунтів зони аерації, вторинного осолонцювання, оцінки темпів
спрацювання осушених торфовищ, трансформації органічної
речовини, вторинного озалізнення) і, нарешті, оцінки ефективності
родючості ґрунтів.
Під хімічним забрудненням ґрунту розуміють зміну хімічного
складу ґрунту внаслідок антропогенної діяльності, що спричинила
погіршення його якості. Забруднення ґрунтового покриву зумовлене
двома факторами: викидами промислових підприємств, енергетики,
транспорту; використанням в сільському господарстві хімічних
засобів захисту рослин і добрив, яке зберігається упродовж
тривалого часу.
Визначення мережі екологічних полігонів
Польові екологічні маршрути проводяться двома способами:
паралельних маршрутів та петель. Спосіб паралельних маршрутів
застосовується для картування ландшафтно-екологічних зон, від
напрямку яких буде залежити орієнтація маршрутів. Останні
приурочені до стежок, просік у лісі, польових меж та інших ліній на
карті. Точки спостережень та відбору проб на різні аналізи
розташовуються на лініях маршрутів через 100-500-1000 м.
Орієнтація профілів обирається таким чином, щоб вони пересікали
усі типи ландшафтів, геоморфологічних елементів і геологічних
структур. Така мережа екологічних спостережень виключає
можливість пропущення якоїсь важливої геоекологічної смуги чи
іншої структурної одиниці.

21