Page 251 - 6583

фільтрація, що полягала в корегуванні в спектральній
щільності окремих ділянок, які містять сплески, відповідні
вузьким лініям, що ймовірно пов’язані з техногенними
перешкодами, наприклад, кратними 50 Гц гармонік із
подальшим проведенням сплайнів. Одночасно завдяки
сплайнам згладжували компоненти тензора імпедансу в
частотній області, що знімають вплив високочастотних
нестаціонарних перешкод. Оскільки згладжувані величини –
комплексні, то їх згладжували незалежно за модулем і за фазі-
аргументом для кожної компоненти матриці імпедансу.
Правильність оцінок компонент тензора імпедансу
проводилася шляхом порівняння отриманих спектральних
характеристик МТ-поля з розрахованими з теоретичних
виразів шляхом підстановлення в них отриманих | Z |. У
результаті цих операцій були отримані криві імпедансу,
уявного опору і фази (приклади наведено на рис. 11.4 – 11.6).
Щоб проаналізувати спотворення МТ-поля внаслідок
горизонтальних неоднорідностей верхніх шарів, поділу
гальванічних та індукційних ефектів, що залежать від
геометрії структур, аналізували тензор імпедансу, матрицю
Візе-Паркінсона, розрізи уявних опорів.
Під час аналізування тензора імпедансу проводили
параметризацію імпедансу, скаляризацію імпедансу, будували
полярні діаграми (рис. 11.7–11.9). Під час параметризації
імпедансу визначали: параметр неоднорідності N, параметр
асиметрії skew (рис. 11.10), кутовий параметр асиметрії b,
фазовий параметр асиметрії h. При аналізі параметра
неоднорідності N і параметра асиметрії skew (рис. 11.10) на
високих частотах відзначаються значення на рівні від 0–0,2,
що свідчить про можливість одновимірних оцінок опору
приповерхневих утворень. Сплески до 0,6 зазначаються в
районі пікетів 67 і 100, що ймовірно пов’язано з тектонічними
порушеннями. Зі зниженням частоти значення N зростають
від 0,4 до 1,2, високим значенням параметра N, відповідають
високі значення skew, що очевидно пов’язано з тектонічними
процесами у фундаменті. Отже, можливо розглядати
фундамент як розчленовані дво- тривимірні блоки. Це
узгоджується з амплітудними полярними діаграмами тензора
Z, на яких видно, що на високих частотах (рис. 11.7) всі
діаграми мають форму кола, що говорить про 1Д–середовище.

251