Page 65 - 6577

Відмовою називають величину занурювання палі від од-
ного удару молота. При роботі з віброзанурювачем – це вели-
чина занурювання палі за хвилину його роботи, а при проби-
ванні свердловини (котловану) чи втрамбовуванні щебеню –
величина занурювання трамбівки при її падінні з фіксованої
висоти.
Несучу здатність паль і фундаментів за результатами їх
статичних і динамічних випробувань визначають за формулою
F
F d c u . (3.11)
g
Відпочинком паль і фундаментів, які виготовляють без
виймання ґрунту, звичайно розуміють період, що починається
з моменту влаштування й характеризується зміною їх несучої
здатності. Досвід зведення цих фундаментів і паль показав, що
їх опір у мілких та пилуватих пісках із часом зменшується, у
глинистих ґрунтах – зростає й лише в крупних пісках залиша-
ється незмінним.
Зокрема у піщаних ґрунтах при забиванні фундаментів
різко зростає їх опір занурюванню, аж до повного їх зупинен-
ня. Цей опір створює помилковий відказ. Через деякий час (3–
6 діб) при повторному забиванні виявляється збільшення від-
казу порівняно з величиною в кінці забивання фундаменту до
”відпочинку“. За цей період несуча здатність знижується в кі-
лька разів. Якщо не врахувати явище помилкового відказу при
випробуваннях фундаментів, це може призвести до серйозних
ускладнень при будівництві та експлуатації споруди.

3.5 Проектування пальових фундаментів

Пальові фундаменти сприймають навантаження від спо-
руди і передають їх на основи частково силами тертя і зчеп-
лення, що виникають на їх бічній поверхні. У результаті дій
цих сил осьові зовнішні навантаження передаються на деякий
ґрунтовий конус, а від нього – на колову горизонтальну пло-
щадку, де напруження підсумовуються з напруженнями, що
передаються на ґрунт підошвою фундаменту (рис. 3.11, а).
Епюра стискуючих напружень у ґрунті показує, що напружен-
ня помітно знижуються в міру віддалення від центра підошви
фундаменту. Залежно від розміру проміжку між сусідніми па-
65