Page 23 - 6577

H H 0 b K , (1.13)
p
де H та – приймають рівними для основ із глинистих
0
ґрунтів відповідно 9 м і 0,15, а для піщаних – 6 м та 0,1; K –
p
коефіцієнт, який приймають при середньому тиску під підош-
вою фундаменту p 100кПа K p 0,8, а при p 500кПа
K p 1,2; для проміжних значень K визначають за інтерпо-
p
ляцією. Осідання основи фундаменту визначають з виразу
pbK n K K
S c i i 1 , (1.14)
K m i 1 E i
де p – середній тиск під підошвою фундаменту (для фу-
ндаментів шириною b 10м приймають p p ); K і K –
m
c
0
коефіцієнти, які визначають за допомогою ДБН; n – кількість
шарів, котрі відрізняються стисливістю в межах розра-
хункової потужності H шару, що стискується; K та K i 1 – ко-
i
ефіцієнти, які визначають за таблицями; E – модуль дефор-
i
мації і-гo шару.

1.3.5 Урахування впливу завантаження сусідніх фун-
даментів
Якщо на близькій відстані від фундаменту, осідання яко-
го розраховують, розташовані сусідні фундаменти, вони мо-
жуть впливати на величину осідання.
Спочатку будують епюру додаткових вертикальних на-
пружень z для фундаменту, що розраховується. Потім ви-
значають додаткові напруги, котрі виникають уздовж вертика-
лі, що проходить крізь центр підошви фундаменту, від впливу
сусідніх фундаментів і будують сумарну епюру додаткових
вертикальних напружень. На рис. 1.8, а показана схема побу-
дови епюр додаткових напружень та розміщення меж товщі,
яка стискається. Видно, що збільшення кількості близько роз-
ташованих фундаментів призводить до зростання сумарних
додаткових напружень. Потужність товщі, котра стискається,
також зростає.
Додаткові вертикальні напруження від впливу сусідніх
фундаментів визначають методом кутових точок. На

23