Page 28 - 6576

 Сейсмічно небезпечні території – раптовий непередбачений
динамічний вплив.
 Слабкі ґрунти (торфи, заторфовані, мули, сапропелі, водонасичені
глинясті) – розкладання органічних речовин; значна стисливість;

тиксотропні явища.
 Глинясті ґрунти, які здатні до набухання – збільшення обсягу
ґрунту, виникнення тиску набухання; усадка при висушуванні.

 Засолені ґрунти – хімічна суфозія; розчинення солей при
зволоженні.
 Потенційно підтоплювані території – зменшення показників
міцності ґрунту; збільшення ваги чи виваження ґрунту.

 Території з підземними порожнинами – карстові і суфозійні про-
цеси, поступовий розвиток деформаційних воронок.
До сильностисливих (слабких) умовно відносять ґрунти, модуль

деформації яких не перевищує 5 МПа. Це водонасичені супіски, суг-
линки, глини, мули, стрічкові глини (тонкошаруваті відкладення з
чергуванням глинистих і піщаних прошарків), сапропелі,

водонасичені лесові ґрунти. Для таких ґрунтів характерні дуже низька
міцність, високі стисливість та вологість. Більшість з них мають
тиксотропні властивості (при дії динамічних навантажень вони втра-

чають структурну міцність, яка з часом відновлюється).
Методи будівництва на слабких ґрунтах можна класифікувати та-
ким чином:
 ущільнення або закріплення ґрунту;

 прорізання слабких шарів пальовими чи іншими фундамен-
тами;
 заміна слабкого ґрунту;

 конструктивні заходи.
До насипних ґрунтів відносяться: планомірно відсипані (зворотні
засипки, ґрунтові подушки, греблі), відвали ґрунтів (однорідний
склад) та звалища ґрунтів (неоднорідний склад з вмістом різних

відходів). Для насипних ґрунтів характерні високий ступінь
неоднорідності складу та механічних показників.
Найбільш поширеними є такі варіанти будівництва на цих

ґрунтах:
 використання злежаних відсипаних ґрунтів як природних основ;
 покращення властивостей ґрунтів шляхом їх ущільнення,

закріплення;
 прорізання насипних ґрунтів пальовими чи іншими фундамен-