Page 17 - 6571
P. 17

ЛЕКЦІЯ 2

                   АРХІТЕКТУРА ПАРАЛЕЛЬНИХ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ

                                                   СИСТЕМ



                  2.1 Векторно-конвеєрні комп’ютери


                  Поява терміну суперкомп’ютер пов’язана із створенням в се-
            редині шістдесятих років фірмою CDC (Сеймуром Креєм) висо-

            копродуктивного  комп’ютера  з  новою  векторною  архітектурою.
            Основна ідея, що була покладена в основу цієї архітектури, поля-
            гала в розпаралелюванні процесу обробки даних, коли одна і та ж

            операція застосовувалась одночасно до масиву (вектору) значень.
            Ця ідея виявилась плідною і знайшла втілення на різних рівнях
            функціонування комп’ютера.
                  Класичним представником світу суперкомп’ютерів є перший

            векторно-конвеєрний комп’ютер Cray-1 (1976 р.). Основні особ-
            ливості архітектури цього класу комп’ютерів наступні:
                  1) конвеєризація виконання команд;

                  2) незалежність  функціональних  пристроїв  (декілька  опера-
            цій можуть виконуватись одночасно);
                  3) векторна  обробка  (набір  даних  обробляється  однією  ко-
            мандою);

                  4) зчеплення  функціональних  пристроїв  (виконання  декіль-
            кох векторних операцій в режимі «макроконвеєра»);
                  5) багатопроцесорна  обробка  (наявність  незалежних  проце-

            сорів дозволяє виконувати декілька незалежних програм).
                  Ефективність  векторно-конвеєрних  комп’ютерів  суттєвим
            чином залежить від наявності однакових і незалежних операцій.

            В  якості  прикладу  розглянемо  декілька  фрагментів  обчислень  у
            вигляді блок-схем, що показані на рисунку 2.1, а, б, в.
                  Оскільки в системі команд векторно-конвеєрних комп’ютерів

            зазвичай  є  векторні  команди,  в  яких  аргументи  можуть  бути  як
            скалярними,  так  і векторними, векторизація фрагментів, показа-
            них на рисунку 2.1, а і б, не викличе проблем. В той же час фраг-
            мент,  показаний  на  рисунку  2.1  в,  не  можливо  векторизувати,

            оскільки обчислення і-ого елементу масиву a не може розпоча-
            тися,  доки  не  буде  обчислений  попередній  елемент.  В  даному
            прикладі має місце залежність між операціями, яка буде переш-


                                                        16
   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22