Page 15 - 6571

топроцесорних систем: 1) мультипроцесори (multiprocessors) або
системи із спільною пам’яттю, що розділяється, у яких є одна ві-
ртуальна пам’ять, а всі процесори мають однаковий доступ до
даних та команд, що зберігаються в цій пам’яті; 2) мульти-

комп’ютери (multicomputers) або системи з розподіленою
пам’яттю, у яких кожен процесор має свою локальну оперативну
пам’ять, до якої інші процесори доступу не мають.

Рисунок 1.2 – Класифікація багатопроцесорних обчислювальних
систем Е. Джонсона

Класифікація Джонсона заснована на структурі пам’яті
(глобальна (global) або розподілена (distributed)) і механізмі кому-
нікацій та синхронізації (спільні змінні (shared variables), або пе-

редача повідомлень (message passing)). Системи GMSV (global-
memory-shared-variables) часто називаються також мультипроце-
сорами із спільною пам’яттю, що розділяється, (shared-memory

multiprocessors). Системи DMMP (distributed-memory-message-
passing) називають мультикомп’ютерами з розподіленою
пам’яттю (distributed-memory multicomputers).
Переважна більшість теперішніх «серйозних» комп’ютерів

реалізовані в класі MIMD-архітектури. При цьому розглядають
наступні основні підкласи:
1. Векторно-конвеєрні комп’ютери, в яких використовується

набір векторних команд, що забезпечують виконання операцій з
масивами незалежних даних за один такт. Типовим прикладом
даного напрямку є лінія «класичних» векторно-конвеєрних

комп’ютерів CRAY.
2. Масивно-паралельні комп’ютери з розподіленою
пам’яттю. В даному випадку мікропроцесори, кожен з яких має

свою локальну пам’ять, поєднуються за допомогою деякої кому-
нікаційної мережі. Перевагою цієї архітектури є можливість на-

14