Page 36 - 6570

середовища (атмосферне повітря, повітря усередині приміщень, грунт, питна
вода, продукти харчування). Проте нерідко цей підхід не здійснений у зв'язку з
великими витратами. Крім того, він не завжди дозволяє оцінити зв'язок
забруднення з конкретним його джерелом і недостатній для прогнозування
майбутньої експозиції. Тому у багатьох випадках використовують різні
математичні моделі розсіювання атмосферних викидів, їхнє осідання на ґрунті,
дифузії і розбавлень забруднювачів у ґрунтових водах і/або відкритих
водоймищах. Спираючись на результати моніторингу або модельні дані такого
роду, іноді використовують також біокінетичні математичні моделі, що дають
оцінку накопичення токсичної речовини в організмі людини з урахуванням всіх
шляхів надходження.
Третій етап ‒ оцінювання очікуваних ефектів визначає величину
несприятливих ефектів, які можуть, ймовірно, виникнути при даних рівнях
експозиції від фактора ризику. Початковий аналітичний крок ‒ визначити, чи
могли б експозиції від даного фактора ризику будь-якого рівня викликати
несприятливі ефекти. Далі, якщо такий висновок оцінюють як незавершений, то
більш докладно вивчають, щоб визначити, чи існує кількісна залежність (доза-
відповідь) між рівнем експозиції і несприятливими ефектами.
Оцінювання залежності «доза-відповідь» ‒ це пошук кількісних
закономірностей, що зв'язують набуту дозу чинника з поширеністю того або
іншого несприятливого (для здоров'я) ефекту, тобто з вірогідністю його
розвитку.
Оцінювання ризику здійснюється для визначення очікуваних величин
збитків від експозиції даного стресора ризику і оцінювання, чи ці наслідки є
достатньо вагомими, щоб вимагати в ситуації, що розглядається, посилене
(«збільшене») управління (або регулювання).
Оскільки розглядається проблема безпеки життєдіяльності людини, то
об'єктом оцінювання ймовірності виникнення небезпеки є система «людина-
машина-середовище» (СЛМС), де людина виступає головним елементом
прогнозування і як суб'єкт, і як об'єкт ризику. Виходячи з цього, «базовими
групами» чинників ризику є такі чотири:
‒ знання людини (загальні і професійні);
‒ психофізіологічні можливості людини (параметри його фізіологічних і
психологічних функцій);
‒ техногенне (виробниче чи побутове) оточення;
‒ природні чинники навколишнього середовища (слабо контрольовані або
неконтрольовані) суперпозиція яких зумовлює виникнення прихованих
«слабостей».
Дія цих чинників обумовлює 4 джерела «невпевненості», які ведуть до
прояву ризику. Для прояву ризику на загальному рівні достатньо появи ризику
в одному з «джерел»: здоров'я людини; соціум; техногенне середовище;
природне середовище.
Четвертний етап ‒ характеристика ризику, включає оцінювання
можливих і виявлених несприятливих ефектів, зокрема, в стані здоров'я; оцінку

35