Page 25 - 6569

засобів ураження та з інших причин. Основні уражувальні фактори пожеж – це
висока температура, задимлення великих районів, обмеження видимості,
негативний вплив на психіку людей.
Пожежі характеризуються швидкістю поширення вогню, що залежить від
швидкості вітру, виду пожежі та виду горючої речовини. Швидкість природних
пожеж досягає кількох сотень метрів за годину, інколи - кількох кілометрів.
Просування таких пожеж проходить нерівномірно.
Лісові пожежі поділяють на низові і верхові. Залежно від швидкості
переміщення фронту пожежі та висоти полум'я пожежі можуть бути слабкими,
середньої сили і сильними.
Найчастіше трапляються низові пожежі. Лісові низові пожежі
розвиваються в результаті горіння рослин і рослинних решток, розміщених
безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті – 1,5–2,0 м: хвойного підліску,
живого надґрунтового покриву (мохів, лишайників, трав'янистих рослин,
кущів) і надґрунтового покриву, або підстилки (опалого листя, хвої, кори,
сушняку). Швидкість поширення таких пожеж невелика – 100–200 м за годину,
при сильному вітрі – до 1 км/год. Низові пожежі бувають швидкі й суцільні.
Швидкі пожежі характерні на весні, коли підсохне тонкий шар дрібного
матеріалу на поверхні ґрунту, який може горіти. Вогонь при швидких пожежах
поширюється нерівномірно, «стрибками», швидкість таких пожеж від кількох
сотень метрів до кількох кілометрів за годину.
Суцільні низові пожежі виникають, як правило, влітку, коли просохне
сушняк і підстилка. Під час суцільних пожеж повністю згорає надґрунтовий
покрив, висота полум'я вища, ніж у швидких і досягає 2 м, але при цьому
швидкість вогню невелика – не перевищує кількох сотень метрів за годину.
Верхові пожежі поділяються на швидкі й суцільні. Під час швидких
верхових пожеж вогонь поширюється із швидкістю 0,2–0,6 км/год, а за
сильного вітру – до 5–25 км/год.
Розрізняють три види верхових пожеж: верхові (вершинні), повальні
(суцільні) і стовбурові. Під час верхових згорають тільки крони дерев, під час
повальних горять усі яруси, під час стовбурових - окремі сухостійні стовбури.
Польові (степові) пожежі виникають на луках під час посух та на полях у
період дозрівання врожаю, переважно зернових культур. Швидкість їхнього
поширення залежить від швидкості вітру, найчастіше становить 25–30 км/год.
Підземні лісові пожежі виникають на дільницях з торф'яними ґрунтами
або там, де є великий шар підстилки, переважно як продовження низових або
верхових лісових пожеж. Найчастіше вони виникають наприкінці літа в місцях
видобування торфу через необережне поводження з вогнем, від розряду
блискавки або самозаймання. Торф горить повільно на всю глибину його
залягання. Такі пожежі охоплюють великі території і важко піддаються
гасінню. На такі пожежі практично не впливають погодні умови, вони можуть
продовжуватися місяцями і в дощ, і в сніг.
У районі пожежі відбуваються суттєві зміни стану атмосферного повітря
атмосфери: підвищується вміст токсичних газів, головним чином, окису

24