Page 67 - 6567

повороту умовного позначення, наприклад, позначення моста через річку. Об’єктом
векторної карти є сукупність цифрових даних, яким може відповідати: - реальний об’єкт
на місцевості (міст, річка, будинок тощо); - група реальних об’єктів (квартал — група
будинків і т.п.); - частина об’єкта (при складній конфігурації об’єкта він може бути
розділений на декілька об’єктів, наприклад – каскад ставків, який також позначається як
один груповий (складений) об’єкт); - елементи карти, які не мають відповідності у
реальному світі, це, наприклад, пояснювальні підписи, горизонталі, кілометрова сітка
тощо. Кожен об’єкт карти має: - метрику — відомості про його просторову локалізацію
(координати на місцевості); - семантику — будь-які характеристики та властивості, окрім
мет-рики; - унікальний номер, який формується за певним алгоритмом; - умовне
позначення (графічне зображення) на карті. Растрове представлення (Raster representation)
— це неперервний прос-тір у вигляді матриці (мозаїки) комірок. Кожна така комірка ще
називається елементом растру або пікселем (pixel — скорочено від англ. — picture element
— елемент зображення), має прямо-, три- чи шестикутну форму і містить зображення з
однорідними характеристиками в межах комірки (одного кольору чи гами та ін.). Растрове
представлення використовується для відображення непере-рвних числових величин,
наприклад висоти місцевості або концентрації забруднюючої величини у водоймі.
Растрова карта (Raster map) — це будь-яке комп’ютерне растрове зо-браження
місцевості. Є декілька видів растрових карт: - звичайне відскановане зображення
паперової карти; - растрові карти, які є результатом обробки числових характеристик,
наприклад матриці висот регіону або матриця висот з імітацією тіні, в за-лежності від
заданого розташування та інтенсивності джерела світла. Як правило, такі карти
інтерполюються або регулярною сіткою (GRID-модель), або нерегулярною, наприклад,
тріангуляційною нерегулярною мережею (TIN-модель). В ГІС "Панорама" окремо
виділяється важливий вид карт — матричні карти. У цьому форматі вся карта (чи її
фрагмент) замінюється матрицею чисел, що характеризують певну ознаку елементів
місцевості, наприклад, матриця висот або матриця інших якостей (матриця значень
концентрації нафтопродуктів у водосховищі тощо). Для побудови матриці необхідно
нанести на карту порівняно відповідні об’єкти, що мають потрібну ознаку (відмітки висот,
значення характеристики на вимірювальних постах тощо), а спеціальний інструмент ГІС-
пакета здійснить інтерполяцію значень в інших елементах матриці. Зрозуміло, що чим
більше буде вхідної інформації, тим точніше матриця буде відображати розподіл ознаки
по місцевості. У разі замалої кількості 4 об’єктів, інструмент ГІС-пакета може взагалі
відмовитись будувати матрицю висот, видавши повідомлення типу «Матриця не
забезпечена даними»[5]. Для відображення значень матричної карти може
використовуватись і растровий (як правило), і векторний способи. Растровим способом
отримується представлення (GRID- або TIN-модель), де колір та параметри кожного
елемента растру відповідають певному елементу (а, відповідно, й числовому значенню)
заданої матриці. Можливе як звичайне залиття матриці від мінімального значення до
максимального певною гамою кольорів, так і побудова більш реалістичного рельєфного
зображення з урахуванням тіні. Векторне представлення дозволяє відобразити матрицю
значень ГІС за допомогою ізоліній значень [8]. Як правило, під поняттям електронна карта
ГІС (або просто: «електронна карта» чи «ГІС») розуміють, що мова йде про векторну
карту, оскільки саме вона є цифровим аналогом звичайної паперової географічної карти.
Поняття географічного (просторового) об’єкта чи просто «об’єкта» пов’язано
виключно з векторними картами. Растрові карти об’єктів не мають, за визначенням. Саме
за допомогою векторної карти можна легко здійснювати пошук потрібних об’єктів на
карті, таку карту зручно редагу-вати, векторна карта займає значно менший обсяг пам’яті
у порівнянні із растровою картою тощо [8]. У той же час растрова карта дозволяє
доповнити карту з умовними позначеннями більш реалістичним неперервним
зображенням або растровою картою з певними інтерпольованими по усій поверхні регіону
характеристиками об’єктів векторної карти, що значно покращує візуалізацію