Page 66 - 6567

Лекція 4

Використання програмного продукту ГІС MapInfo.

Мета роботи: Ознайомитись з основами роботи ГІС MapInfo Professional.

1. Ознайомитись з основами роботи ГІС
Геоінформаційна система (ГІС) (GIS) — це сукупність електронних карт з умовними
позначеннями об’єктів на них, баз даних з інформацією про ці об’єкти та програмного
забезпечення для зручної роботи з картами і базами як з єдиним цілим [3-8]. Бази даних
(Databases) — це структурований набір даних про певні характеристики фізичних чи
віртуальних систем. Бази даних ГІС можуть бути як внутрішніми (інтегрованими у
спеціалізовані геоінформаційні програмні пакети, які напряму працюють з електронними
картами), так і зовнішніми (в інших програмних пакетах та форматах). Інформацію
внутрішніх баз даних зазвичай називають атрибутами або атрибутивною інформацією.
Просторову інформацію електронних карт (координати усіх об’єктів, їх типи та
умовні позначення, іноді – ще й правила топології — правила відображення відносно
інших об’єктів) зазвичай називають просторовими даними. Отже, електронні карти ГІС
містять просторову та атрибутивну інформацію. Практично будь-які сучасні ГІС містять і
внутрішні бази даних, і зовнішні, оскільки зовнішні бази даних легше оновлювати та
супроводжувати, ніж внутрішні. Найчастіше екологічні установи оновлюють дані
моніторингу та характеристики, які не є просторовими даними, а отже ці дані легше
вводити у пакет програм, призначений для роботи з базами да-них, а не з ГІС [8].
Геоінформаційні технології (ГІС-технології) (GIS technology) — технологічна основа
створення географічних інформаційних систем, які дозволяють реалізувати функціональні
можливості ГІС. ГІС-технологія — це технологія, яка може застосовуватись за наявності
чотирьох складових: люди, картографічне забезпечення, інформаційне забезпечення та
програмне забезпечення. Жодна із 4-х складових не може бути відсутня. Фактично, має
місце формула ГІС = люди + карти + інформація (бази даних) + програми. З іншого боку,
для застосування ГІС-технології потрібні не тільки названі вище складові, а ще й
апаратне, нормативно-правове, організаційне забезпечення тощо [8]. Є два основних
способи представлення інформації в ГІС: векторний та растровий. Векторне
представлення (vector representation) — це цифрове представ-лення точкових, лінійних та
полігональних просторових об’єктів у вигляді набору координатних пар з описанням
тільки геометрії об’єктів. Більш просто це можна пояснити по-іншому. Будь-які складні
геометричні об’єкти можна скласти із трьох видів найпростіших об’єктів (примітивів):
точка, лінія, полігон (зафарбований багатокутник). Кожен із примітивів має свій набір
властивостей (з точки зору їх відображення на екрані) (рис. 1.1): - точка — 1 набір
координат та 1 спосіб відображення (наприклад, колір чи умовне позначення) точки; -
лінія — 2 набори (початок та кінець) координат та 1–3 способи відображення (кожного
кінця лінії та самої лінії); - полігон — більше двох наборів координат, різні способи
відображення можуть мати точки полігону, лінії-границі полігону та залиття поверх 3
Об’єкти, які відображаються як точка, або за допомогою ліній, або за допомогою
полігонів, називаються, відповідно, точковими, лінійними та площинними об’єктами.
Додатково до цих 3-х основних типів об’єктів у різних ГІС-пакетах вводяться інші.
Наприклад, в ГІС «Панорама» є ще 3 типи об’єктів векторних карт [5]: - підписи — будь-
які текстові, числові характеристики, які наносяться як окремі об’єкти (на відміну від
шаблонів); - шаблони — групи підписів з багатьма параметрами для кожного об’єкта,
наприклад, позначення видів дерев у змішаному лісі чи позначення основних паспортних
характеристик у водоймі чи біля водогосподарського об’єкта; - векторний об’єкт —
зорієнтований точковий об’єкт, який задається двома точками або однією точкою та кутом