Page 7 - 6559
P. 7

дозволяє досягти її задану точність  і шорсткість ( див. приклад в п. 1.4 ) та
       заповнити табл. 1.2 звіту.

           1.4 Вибрати один метод викінчувальної обробки, який не тільки досягає
       заданої  точності  та  шорсткості,  але  й  має  в  заданих  умовах  виробництва
       достатню  продуктивність  і  економічність,  а  також  дозволяє  обробити
       поверхню заданої твердості.
           В  табл.  1.2  звіту  дати  короткий  аналіз  кожного  методу  :  переваги
       вибраного викінчувального (його підкреслити) і недоліки відхилених методів,
       користуючись наведеними нижче рекомендаціями.
           Як  правило,  заготовку  та  поверхні  невисокої  твердості  оброблюють
       лезовим   інструментом    (точіння   різцями,   свердління,   зенкерування,
       розвертання, розточування, фрезерування, протягування). Якщо після чистової
       обробки  потрібне  підвищення  твердості  поверхні  (наприклад,  гартування
       сталевої  деталі),  то  після  цього  її  можна  обробляти  тільки  абразивним
       інструментом  (шліфування).  Чим  вища  серійність  виробництва,  тим  вищу
       продуктивність повинен мати метод обробки. Наприклад, для обробки отворів
       у  масовому  виробництві  застосовують  протягування,  в  середньо-  і
       великосерійному  –  розвертання,  в  одиничному  і  дрібносерійному  –
       розточування.
           Приклад : вибір і аналіз методів викінчувальної обробки для отвору D =
       50 мм, ІT 7, Ra 0,63 мкм, якщо деталь виготовляють з кольорового металу в
       середньосерійному виробництві:
           1) протягування чистове – дорогий інструмент;
           2) розвертання точне – достатньо продуктивний і економічний;
           3) тонке розточування – низька продуктивність;
           4) шліфування – невисока твердість поверхні.
          1.5 Встановити послідовність проміжних ( попередніх ) методів обробки,
       яка приводить від заготовки до готової деталі.
           Проміжні  (попередні)  методи  обробки  дають  точність  і  шорсткість
       поверхні, нижчі за викінчувальну, але які зростають від заготовки до готової
       деталі. Рекомендують спочатку узгодити послідовність підвищення квалітетів
       точності  проміжної  обробки.  Як  правило,  заготовка  відрізняється  від
       наступної  чорнової  обробки  на  3..4  квалітети;  викінчувальна  (остаточна)
       обробка від чистової  (або попередньої) – на 1..2 квалітети; між проміжними
       методами обробки – 2..3 квалітети. Різниця між квалітетами в послідовності
       обробки повинна рівномірно зменшуватись від заготовки до готової деталі. За
       квалітетами  точності  встановлюють  відповідні  методи  обробки  і  шорсткість
       (за таблицями точності).


                                              6
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12