Page 29 - 6546
P. 29
Найбільш поширений процес руйнування – ерозія
ґрунтів. Ґрунт піддається значному забрудненню з
атмосфери. Отруйні речовини з атмосфери потрапляють на
ґрунт і проникають в нього безпосередньо або з опадами.
Вони забруднюють ґрунт і рослинну продукцію, знижують
врожай і викликають навіть руйнування самої екосистеми.
У процесі техногенезу поверхня землі збагачується на
різні хімічні елементи. На геохімію ґрунтоутворення
значно впливають важкі метали та їхні сполуки. Внаслідок
промислової діяльності людини грунт на значних площах
фізично знищується або забруднюється відходами,
токсичними сполуками. Особливо багато грунтів і
ландшафтів порушується під час добування корисних
копалин відкритим способом. При цьому значні території
зайняті кар’єрами, відвалами, териконами.
Для зберігання та відновлення властивостей грунтів
широко використовують меліораційні заходи та
рекультивацію. о агротехнічних прийомів боротьби із
забрудненістю ґрунтів важкими металами належать
вапнування і внесення органічних добрив.
Основними причинами деградації зрошуваних
грунтів є надмірний полив, зрошення мінералізованою
водою, відсутність дренажної системи, гідроізоляції вздовж
каналів. Вторинне засолення грунтів відбувається в разі
підняття рівня ґрунтових вод. Найшкідливішим є содове
засолення.
Основними умовами раціонального використання
земель є оптимальне співвідношення цілинних ділянок,
лісу, ріллі, пасовищ і сіножатей; склад і співвідношення
площ багаторічних і однорічних культур; доцільна мережа
і розміщення доріг, населених пунктів, зон відпочинку,
національних парків, заповідників; проведення меліорації і
рекультивації порушених грунтів.
Охорона грунтів в наш час сформувалася як напрям
народногосподарської діяльності і наукових досліджень в
рамках проблеми раціонального землекористування.
Основним завданням охорони грунтів є підвищення їх
родючості, захист від водної і вітрової ерозії, вторинного
засолення, заболочування, підтоплення, надмірного
висихання і випасання худобою, забруднення
промисловими відходами тощо.
29