Page 37 - 6544

6.3 Комп’ютеризована система екологічної
безпеки (КСЕБ) територій і об’єктів
КСЕБ охоплює усі компоненти навколишнього середовища і
може бути застосована для будь-якого регіону чи об’єкту. Згідно КСЕБ,
рівень техногенного впливу на природні геоекосистеми (ландшафти)
може бути різним – від найнезначнішого відхилення від норми до
критичного і навіть катастрофічного. При цьому сама норма є досить
невизначеною, і, як правило, вона відповідає первинному екологічному
стану довкілля, який був до появи тут людини. Такий стан називають
нульовим екологічним фоном. Під впливом техносфери відбувається
його трансформація протягом кількох стадій. Тобто нульовий
екологічний фон проходить через певні екологічні стани: нормальний
або сприятливий, задовільний, напружений, складний, незадовільний,
передкризовий, критичний і катастрофічний (Д.О.Зорін, 2005). Такі
КСЕБ розроблені нами як для територій, так і для підприємств і галузей
народногосподарського комплексу України в цілому.
Екологічний стан довкілля – сприятливий, задовільний,
напружений, складний, незадовільний, передкризовий, критичний,
катастрофічний - був притаманний природним системам і до появи
людини. Завжди в історії Землі були виверження вулканів, землетруси,
повені, зсуви, посухи, похолодання і навіть зледеніння. Такі природні
надзвичайні катастрофічні ситуації приводили до змін ландшафтів,
направляли еволюцію рослинного і тваринного світу. Інша справа -
після появи людини і прогресуючого втручання її в природні процеси.
Антропогенний прес зростав поступово і в XX столітті став
співрозмірним з природними екологічними кризами і катастрофами.
Техногенні аварії, як і передуючі їм забруднення і руйнування довкілля
в зонах впливу промислових об'єктів, є одними з найбільш екологічно
небезпечних. І тому дуже важливим є створення систем екологічної
(природно-техногенної) безпеки, які б дозволяли стежити за змінами
екологічної ситуації на території, де багато техногенно небезпечних
об'єктів, прогнозувати ці зміни для запобігання негативного впливу на
довкілля та попередження переростання поступових змін у критичні,
що завершуються потужними техногенними аваріями і катастрофами.
Такі системи розробляються на базі сучасних інформаційних
технологій.