Page 70 - 6540

зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково викликані
діяльністю людини, які безпосередньо або опосередковано
змінюють розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-
хімічні властивості атмосфери і умови існування живих організмів.
Ступінь змін і масштаби наслідків залежать від інтенсивності й
характеру самого забруднення, стійкості атмосферного повітря до
антропогенного навантаження.
До основних техногенних забруднювачів, які викликають
регіональні або глобальні зміни стану атмосфери і здоров'я
населення, можна віднести оксиди вуглецю, діоксид сірки, оксиди
азоту, галогенорганічні сполуки, вуглеводневі сполуки, важкі
метали, аерозолі тощо. Ці забруднювачі надходять в атмосферу від
стаціонарних і пересувних джерел забруднення.
Оцінка забруднення атмосферного повітря лише за викидами
шкідливих речовин не повністю характеризує стан атмосферного
повітря, через те, що не враховуються транскордонні переноси і
забруднення від інших джерел. Тому для повної оцінки
використовуються фонові концентрації основних забруднювачів.
Негативний вплив на природне середовище може відбуватися
внаслідок прямого контакту з забрудненим повітрям і шляхом
випадання шкідливих речовин із атмосфери, що призводить до
вторинного забруднення води і грунтів. Просторовий масштаб
впливу коливається в надзвичайно широких межах залежно від
характеристик джерел забруднення і об'єктів впливу. Концентрація
забруднювальних речовин від окремих локальних джерел внаслідок
процесів розсіювання і випадання домішок швидко зменшується з
віддаленням від джерела. Максимальні концентрації
спостерігаються на відстані, що дорівнює 20 висотам труби. Тому
небезпечні для здоров'я людини концентрації забруднювачів від
таких джерел спостерігаються, як правило, на площі не більше 10-
2
100 км . В крупних промислових агломераціях відбувається
накладання забруднення від окремих джерел.
Для оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря
використовуються максимально-разові і середньодобові
концентрації забруднюівачів Ці концентрації зіставляються з
максимально-разовими і середньодобовими гранично допустимими
концентраціями (ГДК). Максимально-разова ГДК необхідна для
попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху,
зміни біоелектричної активності головного мозку, світлової
чутливості очей тощо) за короткотривалого впливу забруднювачів
(до 20 хвилин), а середньодобова ГДК – з метою попередження
загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та іншого впливу
забруднювачів. Для оцінки впливу забруднювачів на здоров'я
населення потрібно користуватися не лише максимально-разовими і

69