Page 14 - 6539

Дійсна товщина вираховується за формулою 2.1:

m  m  sin( ) 
i , (2.1)

m – дійсна товщина шару D,
m i – позірна товщина шар D,
β – кут нахилу поверхні рельєфу.

Позірна товщина залежить від ряду умов, які визначають
взаємне розташування шару і поверхні рельєфу.
При вивченні даних буріння горизонтальне положення шарів
визначається по співвідношенню відміток обраної поверхні не
менше, як по 3 свердловинах. Для побудови геологічної карти з
шарами, що залягають горизонтально, необхідно визначити
абсолютні відмітки геологічних границь, що розділяють шари.
Знаючи відмітки цих контактів і положення на карті однієї із них,
легко будувати всі інші виходи шарів на денну поверхню.
На ділянках карти, де зображені круті схили, ширина виходу
різко зменшується, на цих ділянках шари позначаються смужками
не тонше за 1 мм, тому що вони можуть бути дещо зміщені від
дійсного положення.
Геологічний розріз є обов'язковим додатком до геологічної
карти. Його розміщують знизу під геологічною картою. Він
дозволяє бачити геологічні структури у поперечному,
вертикальному перерізі, ілюструє поведінку шарів на глибині,
морфологію складчастих структур, особливості розривних
порушень, вікові співвідношення інтрузивних тіл і вміщуючих
осадових порід. Він виконується в умовних позначеннях карти.
При побудові геологічного розрізу через товщі, що залягають
горизонтально, найбільш раціонально провести лінію, яка
проходитиме через найвищу та найнижчу точки рельєфу. При
побудові розрізу горизонтальний масштаб його відповідає масштабу
карти, вертикальний масштаб можна змінити. Якщо прошарки дуже
тонкі, треба змінити масштаб, щоб найтонший прошарок на розрізі
мав не менше одного міліметра товщини.
Умовні позначення на геологічних картах розташовані,
звичайно, праворуч. Обов'язково дотримування принципу нанесення
стратифікованих (шаруватих) товщ від більш молодших (зверху) до
14