Page 67 - 6536
P. 67

мінералізації (озоленні) не втратити летючі компоненти, рослинний
                            зразок  нагрівають  до  температури  не  вище  450°С.  Оскільки  при
                            цьому  у  більшості  випадків  не  вдається  повністю  позбутися
                            органічних  компонентів,  до  золи  додають  концентровану  азотну
                            кислоту і випарюють насухо. Для позбавлення від решток вуглецю
                            використовують  метод  випарювання  із  соляною  кислотою  на
                            піщаній  бані.  Елементи  мінерального  залишку  визначають  за
                            допомогою певних хімічних реакцій.
                                  У  деяких  випадках  застосовують  метод  мінералізації  зразка
                            вологим способом за допомогою таких речовин, як азотна кислота,
                            азотна  кислота  і  соляна  кислота  з  добавкою  перекису  водню,
                            сірчана кислота і соляна кислота. У досліджувану пробу доливають
                            суміші  кислот,  залишають  на  певний  період  до  обвуглення
                            рослинної маси. Після цього розчин підігрівають на слабкому вогні
                            5–7 хв. до утворення однорідної коричнево-бурої маси, температуру
                            озолення підвищують і продовжують його. Повне озолення триває
                            15–20 хв. Після його закінчення розчин охолоджують, розбавляють
                            дійми  льованою  водою  і  визначають  потрібні  елементи,  МОГО
                            совуючи характерні для того чи іншого елемента хімічні реакції.
                                  Отже,  головною  умовою  достовірності  результатів  біо-
                            моніторингу є правильне відбирання рослинної проби, її підготовка
                            до аналізу та проведення самого аналізу.

                                  Біомоніторинг ґрунтів і водних ресурсів
                                  На  основі  екологічної  характеристики  організмів,  тобто  їх
                            реакцій на вплив факторів середовища, виокремлюють еврибіонти
                            –  види  з  широкою  адаптаційною  здатністю,  які  можуть  жити  при
                            різних  значеннях  фактора,  і  стенобіонти  –  види  з  низькою
                            адаптаційною  здатністю,  життєдіяльність  яких  обмежена  вузьким
                            діапазоном змін певного фактора. Саме стенобіонти (організми або
                            їх угруповання), життєві функції яких тісно корелюють з певними
                            чинниками  середовища  використовують  для  біоіндикації  ґрунту  і
                            водних  ресурсів.  Ними  можуть  бути  рослини,  тварини,
                            мікроорганізми, гриби.
                                  Рослинні  індикатори  хімічного  складу  ґрунту.  На  основі
                            дослідження  рослинного  покриву  можна  визначити  основні
                            складові  ґрунтів  (рухомі  сполуки  основних  елементів  живлення
                            рослин Са, N 2, P, S, К, Mg), оскільки певні види рослин домінують у
                            місцевостях  з  відповідним  складом  ґрунту.  Наприклад,  нітрофіти
                            (азотолюби)  можна  вважати  надійними  індикаторами  ґрунту,
                            збагаченого  азотом,  до  них  відносять  берест,  черемху,  бузину,
                            бруслину європейську. Найбільше їх росте на землях з підвищеним
                            вмістом  нітратів,  дуже  рідко  вони  трапляються  на  бідних  азотом
                            землях.  Домінування  різних  рослин-галофітів  (солестійких)

                                                           66
   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71