Page 93 - 6533

кожному горизонті профілю зазвичай є кілька груп елементів з
різною радіальною диференціацією, наприклад, сильного
накопичення (R >5), середнього накопичення (R = 2—5), винесення
(R < 1) та ін. Ці групи або утворені ними ряди в першому
наближенні відображають радіальну ґрунтово-геохімічну структуру
елементарного ландшафту.
Інший важливий складник радіальної структури ландшафтів
— взаємодія в системах типу літосфера — рослинний покрив, ґрунт
— рослини, порода — ґрунт — рослини та ін. їх вивчення дає змогу
встановити основні "фонові" типи зв'язків між живими організмами
і довкіллям, що уможливлює визначення ступеня їхнього
порушення в техногенних умовах.
Конкретний метод оцінки інтенсивності біологічного
поглинання елементів живими організмами, в основному
рослинами, — зіставлення їхнього вмісту в золі рослин з вмістом у
живильному середовищі — породах, ґрунтах, водах.
Запропонований Полиновим показник Перельман назвав
коефіцієнтом біологічного поглинання (Ах):

l— вміст елемента в золі рослин, п — вміст цього ж
елемента в ґрунтах.
У літературі трапляються різні позначення (Кб, КБП) і
модифікації цього коефіцієнта.
Співвідношення мінеральних форм елементів у рослинах і
фунтах відображає ніби потенційну біогеохімічну рухливість
елементів. Доступність елементів рослинам і ступінь використання
ними рухомих форм елементів, що містяться в ґрунті, характеризує
порівняння складу сухої речовини рослин і рухомих форм елементів
(водорозчинних, сольових, органомінеральних). що витягуються з
ґрунтів слабкими розчинниками. Це відношення називають
коефіцієнтом біологічної рухливості (Вх), який у більшості
елементів зазвичай набагато вищий, ніж Ах, розрахований для
валового вмісту.
Окрім біофільності, потенційної і актуальної біогеохімічної
рухливості, що характеризуються коефіцієнтами Ах і Вх, є низка
інших загальних і приватних показників. Наприклад, Глазовська

93