Page 18 - 6532

більшості елементів даній геосистемі. Цей компонент, як правило, є
найбільш фізіономічним і найлегше виявляється при польових
дослідженнях. Найчастіше такими провідним компонентами є
геолого-геоморфологічні, гідрографічні й часом рослинні границі,
на які звичайно й опирається дослідник при візуальному
розмежуванні природних комплексів.
Ще складнішим є питання виразності границь у просторі. Тут
необхідно враховувати, що у формуванні границь ландшафтів та їх
морфологічних одиниць бере участь не один, а всі компоненти.
Їхній розвиток як в часі, так й у просторі взаємообумовлений, але
відбувається з різною швидкістю. На думку Ісаченка, це викликане
неоднаковим ступенем рухливості компонентів завдяки тому, що
кожному з них властива специфічного роду інерція стосовно
зональних й азональних факторів, що формують всі процеси, які
відбуваються в ландшафтній оболонці.
Диференціація ландшафтної оболонки, викликана
різноманітними факторами, приводить до різного роду змін
компонентів, а в кінцевому підсумку й до формування різних
комплексних границь. Так, планетарно-космічні зміни викликають
у першу чергу зміни клімату, за якими змінюються біогеографічні, а
потім й орографічні границі. Їхній збіг відбувається дуже повільно.
У такому випадку комплексні границі виражені на місцевості у
вигляді поступових переходів.
Дія екзогенних сил викликає зміни геологогеоморфологічної
основи, яка, впливаючи на місцеві гідрокліматичні умови, визначає
розміщення рослинних угрупувань і ґрунтових відмін. Ці зміни
відбуваються відносно швидко й найчастіше утворять чітку, а в ряді
випадків близьку до лінійної ландшафтну границю.
Оскільки ландшафт або його морфологічні частини являють
собою комплекс і границі їх носять комплексний характер, то в
силу специфічності окремих покомпонентних границь у різних
умовах границі геосистем можуть бути або різкі, лінійні, або
поступові, перехідні. У першому випадку вони спостерігаються
тоді, коли всі компоненти утворять різкі, співпадаючі один з одним
границі. В інших випадках переходи від однієї геосисетми до іншої
відбуваються поступово.
Під структурою ландшафту, крім інших його особливостей,
мають на увазі також і найважливіші риси сезонної ритміки й
динаміки ландшафту. І саме ці процеси динаміки (наприклад,
сезонні й інші коливання клімату, коливання гідрологічного
режиму, зміна фенологічних аспектів, розвиток процесів ерозії,
денудації й ін.), при яких слідом за зміною одного компонента
неминуче (у силу взаємодії) міняються й інші компоненти, зайвий
раз свідчать про те, що ландшафтні границі далеко не завжди є

18