Page 35 - 6530

заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони.
В 1970 році на ХVІ сесії генеральної конференції
ЮНЕСКО офіційно прийнята програма “Людина і біосфера” .
Одним з 14 проектів цієї програми був проект №8 “Біосферні
заповідники”. Станом на 1983 рік в світі нараховувалось 226
біосферних заповідників в 62 країнах, які представляли
найбільш характерні геосистеми 193 біогеографічних
провінцій. Ці заповідники передбачені для постійних і
всесторонніх спостережень за станом і ходом природних
процесів на незмінених або слабозмінених типових ділянках
біосфери. Вони використовуються для дослідження еволюції
екосистем. Це в певній мірі саморегулюючі природні системи,
тому повинні бути масштабними і екологічно обособленими
від сусідніх екосистем і антропогенного впливу. В Україні
статус “біосферний заповідник” надано Чорноморському,
Асканії-Новій, Карпатському, Дунайському.

НЕ 4.2 Національні природні парки та регіональні
ландшафтні парки

Національні природні парки є природоохоронними,
рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними
установами загальнодержавного значення, що створюються з
метою збереження, відтворення і ефективного використання
природних комплексів та об'єктів, які мають особливу
природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову,
освітню та естетичну цінність.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними
ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського
використання і надаються національним природним паркам у
порядку, встановленому Законом.
На національні природні парки покладається
виконання таких основних завдань:
- збереження цінних природних та історико-
культурних комплексів і об'єктів;
- створення умов для організованого туризму,
відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в
природних умовах з додержанням режиму охорони
заповідних природних комплексів та об'єктів;

35