Page 28 - 6526

Тому висоту труб джерел викиду необхідно виводити із
зони аеродинамічної тіні для успішного розсіювання
шкідливих речовин у верхніх шарах атмосфери.

2 Методика розрахунку гранично допустимих
викидів шкідливих речовин

Розрахунок ГДВ і максимальної приземної концентрації
проводяться у відповідності з “Методикою розрахунку
концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які
містяться у викидах підприємств” (ОНД-86). В основу
розрахунків покладено використання прикладних формул.
ГДВ для нагрітих викидів з одиночного джерела з
круглим отвором або групи таких, які близько розташовані
один біля одного, одиночних джерел у випадках, коли фонова
концентрація сумішей Сф - встановлена як незалежна від
швидкості та напрямку вітру і постійна на території, що
розглядається, визначають за формулою:
ГДК С ф Н 2  V 1 T
ГДВ  , (3)
A F m n  
3
де ГДК- максимально одноразова ГДК, мг/м ; А –
коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації
атмосфери та визначає умови вертикального і
горизонтального розсіювання шкідливих речовин в
атмосферному повітрі; F – безрозмірний коефіцієнт, що
враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері
(для газів і дрібнодисперсних аерозолів F=1); m, n –
безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу
газоповітряної суміші з отвору джерела викиду; Н – висота
джерела викиду над рівнем землі, м; ΔТ – різниця між
температурою газоповітряної суміші, що викидається, та
температурою навколишнього повітря; η – безрозмірний
коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на
розсіювання домішок ( для рівної місцевості η = 1); V 1 – об’єм
3
газоповітряної суміші, м /с, і визначають за формулою
2
  D
V   
1 0
4 , (4)
де D – діаметр отвору джерела викиду, ω 0 – середня

27