Page 25 - 6526

допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними і
пересувними джерелами забруднення.
Гранично допустимий викид – це маса шкідливої
речовини, яку не слід перевищувати під час викиду в
атмосферу за одиницю часу.
ГДВ встановлюється для кожного джерела забруднення
атмосфери (і для кожного інгредієнта, який надходить до
атмосфери з цього джерела) таким чином, що викиди шкідливих
речовин від даного джерела та від сукупності джерел усього
населеного пункту з урахуванням перспектив розвитку
інфраструктури промислових підприємств і розсіювання
шкідливих речовин в атмосфері не створюють приземну
концентрацію, яка перевищувала б їх ГДК мр (гранично
допустима концентрація максимально разова).
Основні значення ГДВ мр (максимальні разові)
встановлюються за умови повного навантаження як
технологічного, так і газоочисного обладнання та їх
нормальної роботи, і не повинні перевищуватись в будь-який
довільний 20-хвилинний період часу.
Поряд з максимальними разовими (контрольними)
–1
значеннями ГДВ (гс ) встановлюють похідні від них річні
–1
значення ГДВ р (трік ), для окремих джерел і для
підприємства в цілому з урахуванням нерівномірності викидів
у часі, в тому числі з огляду на планові ремонти
технологічного та газоочисного обладнання.
ГДВ для кожного стаціонарного джерела (ГДВ д)
встановлюється відповідно з ГОСТ 17.2.3.02 за умови, що
викиди шкідливих речовин від такого джерела сумісно з
фоновим забрудненням не створять в приземному шарі
атмосфери концентрацію, яка перевищує ГДК, тобто
необхідним є виконання умови:
С  С  ГДК , (1)
ф
м
де С м, С ф – концентрація в приземному шарі атмосфери
забруднювачів від цього джерела (за умов найбільш
несприятливих для розсіювання) та фонова.
Фонове забруднення - це забруднення, яке створює у
певній місцевості всіма існуючими джерелами викидів, за
винятком того, що розглядається.
Якщо значення ГДВ з об’єктивних причин не можуть

24