Page 31 - 6521
P. 31

вміщуючими  породами  теж  змінюється.  Породи,  що  піддалися
                            метаморфізму,  складають  контактовий  ореол  екзоскарну  і
                            ендоскарну.  Характер  і  інтенсивність  змін  залежить  від  складу  і
                            властивостей вміщуючих порід і магми.
                                  Особливо  сильно  скарнування  проявляється  на  контакті
                            карбонатних осадових порід з інтрузивами гранітів, гранодіоритів,
                            кварцевих  діоритів  та  інтрузивів  середнього  складу.  Ширина
                            контактових ореолів не перевищує сотень метрів, але іноді сягає 2-5
                            км  і  більше.  При  цьому  потужність  екзоскарнової  зони  значно
                            більша, ніж ендоскарнової (рисунок з підручника).
                                  Під  впливом  еманацій  і  розчинів,  що  містять  кремнезем,
                            алюміній,  залізо  та  інші  елементи  і  сполуки,  в  зоні  скарнування
                            утворюються піроксени, гранати, амфіболи з рудними мінералами -
                            магнетитом,  гематитом,  сульфідами  свинцю  і  цинку,  шеєлітом,
                            молібденітом.  каситеритом,  халькопіритом,  золотом;  з  нерудних
                            корисних копалин найбільш поширені тальк, флюорит і азбест.
                                  Некарбонатні  скарни  утворюються  на  контакті  з  туфами,
                            порфіритами,  пісковиками,  доломіти.  У  цих  випадках  зона
                            скарнування значно вужча, а замість перекристалізованого крупно-
                            і  гігантозернистого  кальциту  в  породах  утворюється  тальк,
                            актиноліт, хлорит (магнезіальні скарни) і кварц (силікатні скарни).
                                  Скарнові  родовища  дуже  різноманітні  за  складом  корисних
                            копалин.  З вапняковими  скарнами пов’язані  родовища  майже  всіх
                            металів, за виключенням хрому, сурми і ртуті. Найбільше значення
                            мають  родовища  заліза,  кобальту,  міді,  платини,  вольфраму.
                            молібдену, свинцю, цинку, золота, олова, берилію, скандію, ніобію,
                            рідкісних  земель,  урану.  З  нерудних  корисних  копалин найбільше
                            значення  мають  родовища  флогопіту,  графіту,  хризотил-азбесту  і
                            тальку.
                                  Альбітитові  і  грейзенові  родовища.  Утворюються  під
                            впливом  циркулюючих  залишкових  гідротермальних  розчинів  в
                            гранітних інтрузивах, що призводить до перетворення їх у істотно
                            альбітово  –  польовошпатові  (альбітити)  і  кварцево  -  слюдисті
                            (грейзени)  агрегати  з  домішкою  каситериту,  шеєліту  та  інших
                            рудних мінералів. Об’єднання цих родовищ в одну групу пов’язане
                            з  тим,  що  вони  мають  спільне  походження  і  часто  спільне
                            розташування.
                                  У  типових  випадках  ці  родовища  приурочені  до  інтрузивів
                            кислого  і  лужного  складу,  що  піддалися  постмагматичному
                            метасоматозу.
                                  Якщо  родовища  пов"язані  з  тілами  гранітних  інтрузивів,  то
                            безпосередньо  в  гранітах  утворюються  скупчення  альбітитів.  На
                            граніці  гранітних  інтрузивів  з  вміщуючми  породами  утворюються
                            грейзени.

















                                                            31
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36