Page 35 - 6504
P. 35

темнокаштанових) забруднюючі елементи, як правило, знаходяться
                            в пасивному стані та малодоступній для рослин формі.
                                  Значної  шкоди  земельним  ресурсам  завдає  забруднення
                            грунтів  викидами  промисловості.  У  містах  джерелом  забруднення
                            грунтів  важкими  металами  є  підприємства  чорної  та  кольорової
                            металургії,  легкої  промисловості,  ТЕЦ.  Небезпека  забруднення
                            грунтів  визначається  не  тільки  вмістом  важких  металів,  але  й
                            класом  небезпеки  окремих  токсикантів.  До  першого  класу
                            шкідливості  відносяться  миш’як,  кадмій,  ртуть,  селен,  свинець,
                            цинк,  фтор,  бенз/а/пирен;  до  другого  –  бор,  кобальт,  нікель,  мідь,
                            молібден,  сурма,  хром;  до  третього  –  барій,  ванадій,  вольфрам,
                            марганець,  стронцій,  їх  вміст  у  фунтах  може  оцінюватися  як  за
                            валовими, так і рухомими формами елементів. Багато з них можуть
                            призводити до захворюваності людей.
                                  Складний  характер  має  забруднення  грунтів  хімічними
                            засобами  захисту  рослин.  Зменшення  у  кілька  разів  обсягів
                            використання пестицидів в останні роки хоча і сприяло зниженню
                            забруднення  грунтів  та  сільськогосподарської  продукції,  але
                            ситуації  суттєво  не  змінило.  Це  обумовлено  тим,  що  залишкова
                            кількість пестицидів знаходиться в грунті тривалий час. Пестициди
                            можуть  викликати  інтоксикацію,  алергічні  реакції,  пониження
                            імунної  реактивності,  ураження  нервової  системи,  патологічний
                            стан печінки, серцево-судинної системи та інше.
                                  Близько  50%  загального  приросту  врожаю  забезпечують
                            мінеральні добрива, 25% – технології вирощування. Однак не варто
                            забувати,  що  неправильне  використання  мінеральних  добрив  –
                            азотних,   фосфорних,     калійних,   комплексних     та   інших
                            супроводжується  небажаною  побічною  дією  –  забруднення
                            природного  середовища.  Деякі  види  мінеральних  добрив  можуть
                            сприяти підвищенню кислотності грунтів. Рослини засвоюють лише
                            50%  азотних  та  10-20%  фосфорних  добрив,  решта  –  вимиваються
                            атмосферними     опадами.   При    неправильному    використанні
                            мінеральних     добрив    у   природному      середовищі    може
                            накопичуватися  у  підвищених  кількостях  азот,  фосфор,  калій.  Це
                            призводить  до  підкислення  грунтового  розчину,  забруднення
                            грунтових  вод  у  результаті  фільтрації  добрив  (особливо  азотних),
                            підвищення вмісту нітратів, сульфатів, хлоридів у колодязній воді,
                            накопичення    нітратного   азоту   в   продукції   рослинництва,
                            забруднення  водосховищ,  річок  залишками  добрив  внаслідок  їх



















                                                          34
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40