Page 24 - 6504
P. 24
Землеробство в Україні ведеться з ігноруванням закону
повернення у грунт поживних елементів. Значно зменшилось
внесення мінеральних добрив. Потреба у мінеральних добривах
забезпечується тільки на 10%, органічних – тільки не 20%.
Існуюча система ведення сільськогосподарського
виробництва, яка грунтується на граничному використанні
природного біологічного потенціалу землі, пріоритетності
економічних вигод, призвела до значних втрат продуктивності
земельних ресурсів, зменшення врожайності сільськогосподарських
культур і, як наслідок – зниження валових зборів найважливіших
видів продукції.
Площа еродованих земель в Україні щорічно збільшується на
100-120 тис.га. При збереженні сучасного стану використання
грунтів площа еродованих орних земель до 2010 року збільшиться
на 1,2-1,5 млн.га і досягне 11,8-12,1 млн.га. Енерго-економічні
збитки внаслідок ерозії грунтів перевищують 9,1 млрд. грн. в рік.
Крім того, ерозія грунтів є дестабілізуючим фактором екологічної
ситуації у ландшафтах внаслідок порушення їх екологічної
стійкості, забруднення та замулення річок, ставків, водосховищ, а
також посилення евтрофікації водойм.
Основною одиницею сільськогосподарського виробництва є
агроекосистема – створена людиною сільськогосподарська
екосистема, базовими структурно – функціональними блоками
якої є трансформований грунтовий блок природної первинної
екосистеми, посіви сільськогосподарських культур та
кліматичні ресурси місцевості.
Порівнюючи агроекосистеми з природними чи
напівприродними екосистемами, котрі працюють на енергії сонця,
Ю. Одум (1986) вирізняє три основні їх особливості: 1) вони
одержуюють допоміжну енергію, яка знаходиться під контролем
людини; ця допоміжна енергія надходить у вигляді м’язових зусиль
людини і тварин, добрив, пестицидів. зрошувальної води, роботи
машин; 2) різноманітність організмів різко знижена, щоби
максималізувати вихід необхідного для людини продукту; 3)
домінантні види рослин і тварин підлягають штучному, а не
природному доборові. Іншими словами, організованість і керування
агроекосистеми забезпечується таким чином , щоб спрямовувати
якнайбільше сонячної та антропогенної енергії на виробництво
продукції. При цьому певні вигоди супроводжуються втратами –
23