Page 18 - 6495

Значення абсолютної похибки визначають за формулою:
А = В - Х іст ,
де В — результат виміру; Х іст – істинне значення вимірюваної
величини.
Відносна похибка вимірювань () є відношенням абсолютної
похибки вимірювань до істинного (дійсного) значення вимірюваної
величини і виражається у відсотках або частках вимірюваної
величини за формулою:

 =

 =

На засоби вимірювальної техніки впливає багато факторів
(температура довкілля, тиск, вологість, напруженість магнітного і
електростатичного поля, інтенсивність електромагнітного поля,
різні перешкоди, рівень радіації, механічних вібрацій, струсів і
ударів, напруга та частота живлення), які впливають на результати
вимірювань. Ці фактори називають впливними величинами. Для
кожної з них встановлюють нормальні значення або область
нормальних значень (нормальні умови), а також область робочих
значень (робочі умови). Для кожного типу ЗВТ регламентують вид
впливних величин і конкретні їх нормальні та робочі області
значень. Наприклад, нормальною областю температури для певного
ЗВТ може бути температура (20±2)° С (від 18° С до 22°С), а робоча
область температур – від 5°С до 35°С.
Якщо всі регламентовані для ЗВТ впливні величини
перебувають в області нормальних значень, то для ЗВТ оцінюють
лише основну похибку, тобто похибку в нормальних умовах. Коли
одна або більше впливних величин виходять за межі нормальних
значень, але перебувають у межах робочих значень, то, крім
основної, оцінюють відповідні додаткові похибки. Якщо хоч одна з
впливних величин виходить за межі робочої області,
інструментальну похибку неможливо оцінити, а результати
вимірювань – використати за призначенням.
Основну та додаткові похибки ЗВТ оцінюють за їх класом
точності, беручи до уваги фактичні умови вимірювань. Залежно від
характеру виявлення, можливості ліквідації та причин виникнення
розрізняють систематичну, випадкову і грубу похибки (рис. 3.1).

18