Page 11 - 6480

ЛЕКЦІЯ 2
НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА
ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
2.1 Показники нормування забруднюючих речовин в повітрі
2.2 Нормування якості повітря
2.3 Науково-технічні нормативи на гранично допустимі
викиди
2.1. Показники нормування забруднюючих речовин в
повітрі
Згідно з законом України “Про охорону атмосферного
повітря”, для обмеження забруднення та можливості контролю
стану повітряного середовища Міністерством охорони здоров'я
(МОЗ) встановлюються гранично доступні концентрації
забруднюючих атмосферу речовин. Нормативами забруднення
повітря визначені граничні межі вмісту шкідливих речовин як у
виробничій зоні (призначена для розташування промислових
підприємств, дослідних виробництв, науково-дослідних інститутів
тощо), так і у селітебній зоні (призначена для розташування
житлового фонду, громадських будівель і споруд тощо) населених
пунктів. Найпоширенішою серед них є гранично допустима
концентрація (ГДК), яка є основним показником нормування
забруднюючих речовин у повітрі.
Контроль за якістю повітря здійснюється співставленням
фонової концентрації з гранично допустимою:
Сф/ГДК<1.
Загальна кількість хімічних речовин, що надходить у
середовище проживання людини перевищила 4 млн. найменувань. Із
них понад 40 тис. мають шкідливі для людини властивості.
Нормативи ГДК, що затверджені Міністерством охорони здоров'я
України, встановлені для 600 речовин у повітряному середовищі,
200 - у водному та 100 - у грунті.
Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину
поділяються на чотири класи:
I - надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);
II - високо небезпечні (сірководень, діоксид азоту);
III - помірно небезпечні (сажа, цемент);
IV - мало небезпечні (бензин, фенол).
Чим більш шкідливіша речовина, тим складніше здійснити
захист атмосферного повітря і то нижчий його ГДК (табл. 1).

11