Page 96 - 6447
P. 96

Всі  будівельні  споруди  мають  три  характерні  якості:
            функціональність             (зручність,         корисність),         конструктивність
            (міцність, економічність), естетичність (краса, художній образ).
                   Від  функціонального  призначення  житлової,  громадської  чи

            промислової будівлі залежить тип архітектурної споруди, кількість
            і  склад  приміщень  у  ній,  її  розташування,  групування  і  розміри.
            Типи  будівель  формувалися  і  визначалися  політичним  устроєм

            держави,  релігійними  та  ідеологічними  вимогами,  побутом,
            народними традиціями.
                   Естетична якість будинку чи споруди визначається виразним
            рішенням  його  зовнішнього  і  внутрішнього  вигляду.  Художньо

            виразний         вигляд        будівлі      створюють           загальнокомпозиційні
            архітектурні форми (зовнішні і внутрішні об’єми, групування мас,
            силует,  пропорції  тощо)  і  окремі  фрагменти  стосовно  всієї

            композиції  будівлі  (карнизи,  балкони,  оздоблення  вікон,  дверей,
            елементи декору).
                   Керуючись творчим методом, проектувальник, архітектор веде

            проектну  роботу  одночасно  в  трьох  вимірах,  представляючи
            будівлю  в  планах,  фасадах,  розрізах,  досягаючи  відповідності
            зовнішніх і внутрішніх об’ємів споруди.

                   Розвиток архітектури перебуває в тісному зв'язку з характером
            естетичних  ідеалів,  утилітарних  і  художньо-мистецьких  потреб
            суспільства. Архітектура дає уявлення про характер епохи. На неї
            впливають  соціальні  фактори:  характер  суспільного  устрою,

            панівна  ідеологія.  У  всі  часи  і  у  всіх  народів  існувало  особливе
            уявлення про красу і художню гармонію архітектурного стилю.
                   Конструкції  багато  в  чому  залежать  від  технологічних

            особливостей  будівельних  матеріалів  і  змінюються  з  їхнім
            розвитком.  У  класичному  періоді  давньогрецької  архітектури
            несучі конструкції монументальних будівель зводили з мармурових
            блоків.  У  імперському  періоді  давньоримської  архітектури

            монументальні будівлі будували з обпаленої цеглини у поєднанні з
            бетоном,  що  розширило композиційні  можливості.  У середні віки
            досягла досконалості техніка обробки каменя. Епоха Відродження

            знову  повернулася  до  цеглини,  облицьованої  каменем  або
            штукатуркою.  Ця  традиційна  технологія  лише  в  двадцятому
            сторіччі    була  замінена  індустріальною  технологією  монолітних  і

            збірних залізобетонних конструкцій.




                                                          96
   91   92   93   94   95   96   97   98   99   100   101