Page 29 - 6445

відрізнити об'єктивно істинні знання від помилкових поглядів.
Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явища (процесу) без
проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності
зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на

наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності.
Наука передбачає два види ідей: конструктивні й деструктивні,
тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики.

Свою специфічну матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.
Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення
будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний
наслідок. Наукова теорія включає в себе гіпотезу як вихідний

момент пошуку істини, яка допомагає суттєво економити час і
сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Розрізняють
нульову, описову (понятійно-термінологічну), пояснювальну,

основну робочу і концептуальну гіпотези. Якщо гіпотеза
узгоджується з науковими фактами, то в науці її називають
теорією або законом.

Гіпотези (як і ідеї) мають імовірнісний характер і проходять у
своєму розвитку три стадії:
 накопичення фактичного матеріалу і висунення на його

основі припущень;
 формулювання гіпотези і обґрунтування на основі
припущення прийнятної теорії;
 перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі

уточнення гіпотези;
Закон – внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їх
закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку,

необхідно потім логічно довести, лише в такому разі він
визнається наукою. Для доведення закону наука використовує
судження.
Судження – думка, в якій за допомогою зв'язку понять

стверджується або заперечується що-небудь. Судження про
предмет або явище можна отримати або через безпосереднє
спостереження будь-якого факту, або опосередковано – за

допомогою умовиводу.
Умовивід – розумова операція, за допомогою якої з певної
кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним

чином пов'язане з вихідним.

27