Page 116 - 6421

розрізняють морально-етичну; політичну; правову; естетичну;
релігійну; наукову; філософську.
Правосвідомість – це сукупність уявлень і почуттів,
поглядів та емоцій, оцінок та установок, що виражають ставлення

людей до чинного та бажаного права.
Правосвідомість за глибиною відображення правової
дійсності поділяється на: буденну – масові уявлення, настрої

людей з приводу права, що виникають під впливом життєвого
досвіду; професійну – почуття переконання традиції, що
складаються в юристів на основі юридичної практики; наукову –
ідеї, поняття, концепції, що виражають теоретичне освоєння

права.
Правосвідомість поділяється в залежності і від суб’єктів які
є носіями цієї правосвідомості на: індивідуальну – сукупність

правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного
індивіда; групову – відображає ставлення до права, його оцінку
соціальних груп; суспільну – виражає ставлення до права всього

суспільства.
Правова культура – це якісний правовий стан особистості
і суспільства, що включає всі позитивні компоненти правової

діяльності, вона тісно пов’язана з правосвідомістю і опирається
на неї.
Правова культура ширша від правосвідомості, тому що
містить у собі не тільки психологічні та ідеологічні її елементи, а

й юридично значущу поведінку. Залежно від носія правової
культури розрізняють правову культуру особистості – це знання і
розуміння індивідом права, а також його дії відповідно до нього

та правову культуру суспільства – це рівень правосвідомості та
правової активності суспільства, ступінь прогресивності діючих у
ньому юридичних норм і юридичної діяльності.

5.5. Правове виховання, як засіб формування

правосвідомості та правової культури.

Постійний вплив на людину і суспільство з метою
формування в них правової культури називають правовим

116