Page 34 - 6419

34

інших дослідників. В останньому випадку потрібні посилання
на публікації відповідних авторів та інші матеріали.
Посилання роблять двома способами. Найзручніший
спосіб – за допомогою номерів праць за списком
літературних джерел, які ставлять у тексті в квадратних
дужках, наприклад: “Дж. Остін назвав наведені вище
висловлювання перформативними” [25, с. 5] (джерело № 25,
стор. № 5).
Другий спосіб полягає у додатковому наведенні в
тексті прізвища автора використаної праці із роком її
видання. Після прізвища автора україномовної публікації, яке
безпосередньо введене в речення, в круглих дужках пишуть
рік видання публікації (наприклад, “Як зазначив
Г. Г. Почепцов (2004), … [27, с. 5]”).
Посилання на публікації, видані іншими мовами,
потребує написання в реченні прізвища українською мовою, а
після нього – в круглих дужках прізвища автора мовою
оригіналу і року його видання, відокремлених комою
(наприклад, “На думку Р. М. Ганьє (Gagne, 1977), … [36,
с. 7]”).
У разі першої згадки прізвища, введеного в текст,
перед ним ставлять ініціали. Ініціали завжди зазначають,
використовуючи роботи кількох авторів з однаковими
прізвищами (перед прізвищем у тексті і після нього в
посиланні).
Посилання на певного автора подають таким чином:
ініціал, пропуск, прізвище. Після написання ініціалу
ОБОВ’ЯЗКОВО робити пропуск, наприклад: Ф. Кафка.
За наявності кількох праць одного автора,
опублікованих одного року, після року видання проставляють
маленькі українські або латинські літери (залежно від мови
праці) відповідно до порядку перерахування у списку
літератури.
У випадку посилання на працю, яка має чотири або
більше авторів, у тексті згадують першого з них із додаванням
слів “зі співавторами”, а в посиланні після прізвища ставлять