Page 117 - 6391

могою переносних приладів, які реалізують неруйнівні мето-
ди.
Твердість – це властивість матеріалу чинити опір
пружній і пластичній деформації ділянок його поверхні під
час місцевих контактних діях з боку іншого більш твердого
металу.
Найпоширенішими методами вимірювання твердості є:
- метод Вікерса – (ГОСТ 2999), заснований на вдавлю-
ванні в поверхню металу алмазного індентора у формі чоти-
ригранної піраміди з кутом на вершині ≈ 136°;
- метод Брінеля (ГОСТ 9012), заснований на вдавлю-
ванні в метал стальної кульки певного діаметра;
- метод Роквела (ГОСТ 9013), заснований на викорис-
танні, як індентора алмазного конуса з кутом на вершині 120°
і радіусом заокруглення 0,2 мм або стальну кульку діаметром
1,5875 мм.
Вибір методу визначення твердості залежить від різних
чинників: твердості матеріалу, розмірів і форми зразка (де-
талі), товщина вимірюваного шару матеріалу. Значення твер-
дості, одержані різними методами, пов’язаними між собою і,
з деяким наближеннями, можуть бути переведені одне в
одного табл. 12.1.

Таблиця 12.1 – Перевідні значення твердості

Значення твердості для різних методів вимірювання
HRC - HV – HB – HRC - HV – HB –
твердість твердість твердість твердість твердість твердість
по по по по по по
Роквелу Вікерсу Брінелю Роквелу Вікерсу Брінелю
20 238 238 44 444 420
22 249 249 46 469 442
24 261 261 48 497
26 273 273 50 527
28 285 285 52 560
30 298 298 54 596
32 313 311 56 631
34 328 325 58 671
36 347 340 60 715

116