Page 44 - 6380

здоров’я та моралі громадян;

- недопущенні вивезення за кордон національних, культурних, історичних та

інших цінностей;

- поповненні державного бюджету шляхом різного роду зборів, мита, штрафів

тощо.

Ці завдання залишаються незмінними, але конкретні правила ввезення чи

вивезення предметів, товарів і валюти змінюються досить часто в залежності

від стану економіки держави та її внутрішнього ринку, стану самого

суспільства та якості життя громадян, характеру міжнародних відносин, стану

матеріальної бази та кадрового забезпечення самої митної служби, категорії

товарів і предметів, що переміщуються через кордон, категорії подорожуючих.

Митні правила для туристів відносять до пільгової категорії, їх пільговий

статус було визначено ще у 1951р. конференцією ООН з митних

формальностей, пов’язаних з тимчасовим ввезенням приватних автомобілів і

туризмом (Нью-Йорк) та Конвенцією про митні пільги для туристів від 4 липня

1954 р. Але національні законодавства враховують також категорію самих

туристів, мету подорожі. Відмінності у митних правилах різних країн,

неминучі навіть при спробах держав максимально їх уніфікувати, вимагають

від туристичних фірм надання туристам необхідної інформації як про

українські митні правила, так і про правила країни подорожі.

Органами державної митної служби України є митниці та митні пости,

митні уповноважені в районах та на окремих підприємствах. Основу митного

законодавства України складають Закон України про митну справу в Україні

від 25.06.1991 р. зі змінами і доповненнями, Закон України про Єдиний митний

тариф від 5.02.1992 р. зі змінами і доповненнями та Митний кодекс України.

Правопорушеннями вважаються несплата митних зборів у встановлений

термін; недекларування предметів, що підлягають контролю; переміщення

товарів через кордон, обминаючи митницю, або їх приховування від митного

контролю; не вивезення предметів, що були ввезені в Україну під зобов’язання

про вивезення; перешкоджання посадовим особам митниці у проведенні

43