Page 41 - 6380

угоди надає право туристу вільно пересуватися територіями інших країн.

Спочатку митний і паспортний контроль було скасовано на внутрішніх

кордонах Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Німеччини, Франції, Іспанії й

Португалії. Згодом до Шенгенської угоди приєдналися Греція, Данія, Ісландія,

Норвегія, Фінляндія, Швеція, Австрія, Італія. Шенгенський союз зараз об’єднує

вже 26 європейських держав, візовий режим діє тільки на його зовнішніх

кордонах.

Документи для одержання шенгенської візи розглядаються переважно

протягом 10 днів. Перелік таких документів може змінюватися залежно від

країни в’їзду. В нього, як правило, входять такі документи:

- закордонний паспорт, чинний не менше трьох місяців після закінчення

терміну дії візи;

- внутрішній паспорт і ксерокопії усіх його сторінок;

- анкета;

- довідка з місця роботи із зазначенням доходу;

- страховий поліс на весь період поїздки;

- може знадобитися довідка про обмін валюти.

У консульстві звертають увагу на спеціальність, стаж роботи, заробітну

плату, наявність родини і дітей, точність поданих відомостей, наявність

службових телефонів.

Проблеми з відкриттям візи можуть виникнути у вихідців з Північного

Кавказу, у тих, хто одержує невелику заробітну плату, молодих незаміжніх

жінок, молодих програмістів (вони найчастіше зважуються на нелегальну

імміграцію). Досвід підтверджує, що проблем із шенгенською візою не буває в

туристів, які працюють у відомих фірмах, мають хороший прибуток і

неодноразово бували за кордоном.

Запроваджено два типи віз:

1) єдина шенгенська віза для короткострокового перебування (до трьох

місяців), яка надає право вільно пересуватися територіями країн Шенгена;

2) національна в’їзна віза на строк понад три місяці, чинна в межах

40