Page 19 - 6377

На рис. 6 показано, як око сприймає зображення точки у дзеркалі. Промені , й
1
2
відбиваються від дзеркала відповідно до законів відбивання. Промінь падає на дзеркало

перпендикулярно ( = 0°) і, відбиваючись ( = 0°), не попадає в око. Промені й
2
1
після відбивань попадають в око розбіжним пучком, око сприймає світну точку за
1
дзеркалом. Насправді в точці сходяться продовження відбитих променів (пунктир), а не
1
самі промені (це тільки здається, що розбіжні промені, що попадають в око, виходять із

точок, розташованих в «задзеркаллі»), тому таке зображення називають уявним, а точка з

якої, як нам здається, виходить кожен пучок, і є точка зображення. Кожній точці об’єкту
відповідає точка зображення. Внаслідок закону відбиття світла уявне зображення предмета

розташовується симетрично щодо дзеркальної поверхні. Розмір зображення дорівнює

розміру самого предмета.
Сферичне дзеркало. Ввечері зустрічний автомобіль засліплює нас яскравим світлом

фар. Прожектор дає потужний потік світла, що виразно освітлює предмети. Стоїть маяк, що
посилає на десятки кілометрів промені світла для орієнтації кораблів. У всіх цих і багатьох

інших випадках світло спрямовується у простір увігнутим дзеркалом, перед яким перебуває
джерело світла. Відбиваючі поверхні не обов’язково повинні бути плоскими. Вигнуті

дзеркала найчастіше бувають сферичними, тобто мають форму сферичного сегмента.

Сферичні дзеркала бувають увігнутими й опуклими. Сферичне увігнуте дзеркало являє
собою ретельно відполіровану сферичну поверхню. Розташування й розміри зображення,

одержуваного за допомогою увігнутого дзеркала, залежать від положення предмета щодо
дзеркала.

Рисунок 7 – На діаграмі увігнутого дзеркала показано фокус, фокусну відстань, центр
кривизни, оптичну вісь.