Page 13 - 6377

Застосування цієї теорії вимагає використання спеціальних математичних і фізичних

методів, які (хоча вони й зв’язані в багатьох випадках з оптикою) краще розглядати окремо.
Але оптичних явищ, у яких рух тіл (тобто джерел світла) відіграє істотну роль, досить

небагато.

Геометрична, фізична, фізіологічна та квантова оптики. Оптика (від давньо-
грецького ὀπτική, optike поява або погляд) розділ фізики в межах якого вивчаються явища

пов’язані з поширенням електромагнітних хвиль переважно оптичного (видимого) діапазону

і близьких до нього діапазонів (інфрачервоного і ультрафіолетового) в різноманітних
середовищах, процеси випромінювання світла та його взаємодію з речовиною.

Поділяється на геометричну, фізичну, фізіологічну та квантову оптики.
Геометрична оптика – розділ оптики, в якому вивчаються закони поширення

світла в прозорих середовищах і принципи побудови зображень при проходженні світла
через оптичні системи без врахування його хвильових властивостей. Геометрична оптика

розглядає світло, абстрагуючись від його хвильової природи, тобто у тому випадку, коли

довжина хвилі мала в порівнянні з тими тілами, що впливають на хід променів. В
геометричній оптиці не розглядаються такі притаманні світлу явища, як дифракція й

інтерференція.
Фізична оптика (відома також як хвильова оптика) – розділ оптики, в якому

вивчаються явища поширення світла з врахуванням його хвильової природи. До явищ
хвильової оптики відносяться інтерференція, дифракція, поляризація світла та інші процеси,

в яких наближення геометричної оптики не справджується.

Квантова оптика – розділ оптики, що вивчає явища в яких проявляються квантові
властивості світла. До таких явищ відносяться: теплове випромінювання, фотоефект, ефект

Комптона, ефект Рамана, фотохімічні процеси, вимушене випромінювання (і, відповідно,

фізика лазерів) та інші.
Фізіологічна оптика – розділ оптики в якому вивчають процеси зору з об’єднаних

позицій фізики, фізіології і психології. В задачі фізіологічної оптики входять дослідження
оптичної системи ока, будови і роботи сітківки, провідних нервових шляхів, механізмів руху

очей, вивчення таких функцій зору, як світловідчуття, відчуття кольору, сприйняття оком
руху і простору (стереоскопічний зір) і вивчення інших функцій зорового апарату: інерції

зору, виникнення післяобразів, фосфенів, сприйняття обертового поля поляризованого

світла, зорових ілюзій та ін. Результати досліджень фізіологічної оптики використовуються у
медицині і техніці для діагностики і лікування органів зору, для розробки окулярів, зорових

приладів, освітлювальних систем та ін.