Page 249 - 6376

Розглянемо зміст дослідів Герца, оскільки вони дають змогу зрозуміти механізм

утворення і поширення електромагнітних хвиль. Основною частиною експериментальної
установки Г.Р.Герца був випромінювач у вигляді двох металевих стрижнів 1, з’єднаних із

джерелом високої напруги 2.

Рисунок 9 – Експериментальна установка Г.Р.Герца.

Коли різниця потенціалів перевищувала максимальне значення, проскакувала іскра,

у відкритому контурі винкали коливання. Слід розуміти, що коливання у такому контурі −

загасаючі: по-перше − оскільки контур має активний опір, по-друге, вібратор випромінює
електромагнітні хвилі, а значить втрачає енергію.

Для одержання негасаючих коливань, відкритий контур зв’язують з генератором.

Герц не лише одержав електромагнітні хвилі, а й показав, що вони ведуть себе подібно до
інших хвиль. Він спостерігав відбивання хвиль від металевого листа, їх інтерференцію,

дифракцію та поляризацію. Герц довів, що у всіх випадках електромагнітні хвилі поводять
себе подібно до видимого випромінювання, закономірності поведінки якого на той час були

добре вивчені. Важливим результатом дослідів Герца було визначення швидкості поширення
електромагнітних хвиль, котра, як і доводив Максвелл, дорівнює швидкості світла. Тому

досліди Герца стали першим головним підтвердженням теорії Максвела.

Якщо неподалік випромінювача знаходилася система з двох таких самих, як і у
випромінювачі, стрижнів, то між їхніми суміжними кінцями пробігала іскра щоразу, коли

відбувався розряд між стрижнями випромінювача.
Це явище засвідчує, що в просторі між двома системами відбувається процес,

внаслідок якого передається енергія.
Дослідження цього процесу підтвердили, що він має всі ознаки хвилі. Для нього

характерні явища інтерференції, дифракції, поляризації, які властиві лише хвильовим

процесам. Г. Р. Герц навіть зміг виміряти довжину хвилі отриманого електромагнітного
випромінювання, яка в дослідах дорівнювала приблизно 60 см.