Page 40 - 6371

встановлена на понтоні; потім трубу в наперед наміченій
точці кріплять за допомогою строп (стропи – відрізки тросів і
ланцюгів, які іноді мають гачки, кільця і служать для
підвішування вантажів до гаків і скоб) другою відтяжкою від
Л 2, яка також встановлена на понтоні (положення ІІ). Сам
понтон утримується якорем, який замитий в руслі річки. При
подальшому просуванні вперед трубопровід закріплюють
стропами в точці а відтяжкою від лебідки Л 4, а відтяжки від
лебідок Л 2 і Л 3 переносять в точки б і в. Потім в роботу
вводять лебідку Л 1. Трос від неї утримує трубопровід в точці г
(положення ІІІ). Слід мати на увазі, що відкріплювати
відтяжки можна тільки в тому випадку, коли трубопровід
закріплений новою відтяжкою і навантаження від
гідродинамічної дії води вже сприйняте нею. Широкому
застосуванню даної схеми перешкоджає необхідність
перекривати на деякий час судноплавство. При чіткій
організації робіт вивести в створ і укласти трубопровід в
траншею при ширині річки до 500 м можна за 3-4 години.
Найчастіше причини ускладнень це ненадійно замиті в
русловій частині нерухомі якорі, які починають “повзти” при
повному навантаженні на відтяжки.
Схема 3. Трубопровід виводять в створ розворотом його
на плаву від одного берега до іншого. Цей спосіб дуже
зручний при будівництві переходів через водойми, які мають
круті береги, коли для влаштування спускових доріжок
потрібна розробка глибоких берегових траншей, а
трубопровід має криві вставки. Схема виведення
трубопроводу в створ зображена на рисунку 1.21. На з берегів
вище або нижче створу переходу (краще вище) шукають
майданчик шириною 3 м і більше, довжина якого рівна або
більша довжини переходу. На цьому майданчику монтують
трубопровід проектної довжини з кривими вставками (якщо

38