Page 44 - 6348

Севастополя, 5% – узбережжя Одеси, Південний берег Криму, 5% –
берег Грузії.
Велику небезпеку становлять припортові потужні заводи
(нафтопровід Одеса-Броди) й Південний порт поблизу Одеси, де
виробляються та концентруються великі об'єми рідкого аміаку,
функціонує потужний аміакопровід Одеса-Тольятті. Ця дуже отруйна
речовина перевозиться танкерами ємністю до 50-120 тис. т. Аварія на
трубопроводі (порушення герметичності), заводі, в порту чи на танкері
призведе до попадання токсичних і агресивних речовин в море, що
спричинить дуже важкі еколого-економічні наслідки. Основними
забруднювачами морського середовища є комунальні підприємства
міст Одеса, Севастополь, Феодосія, Новоросійськ, Батумі. Стічні води з
Стамбула, де проживає 9 млн. людей, скидаються в Мармурове море,
яке служить нерестилищем для риб Чорного.
Останнім часом захисту екосистем Чорного моря (його
забруднює сімнадцять європейських країн) приділяється особлива
увага. У квітні 1993 р. на нараді міністрів охорони довкілля країн, що
оточують Чорне море (м. Одеса), було прийнято Декларацію із захисту
Чорного моря.
У Декларації визначено основні завдання щодо покращення
екологічної ситуації в Чорному морі та заходи, яких слід для цього
вжити:
 розробити та впровадити національні плани реалізації вимог
міжнародних угод і конвенцій щодо господарювання у Чорному морі;
 заборонити скидання радіоактивних речовин у море, зменшити
скидання шкідливих хімічних матеріалів і побутових стоків;
 терміново спорудити каналізаційні системи й станції очищення
стічних вод;
 довести до нормального рівня туристичне навантаження та
риболовство;
 заборонити транспортування через Чорне море токсичних
речовин;
 вжити заходи по відтворенню, збереженню та регулюванню
природних ресурсів Чорного моря;
 розробити плани ліквідації аварійних ситуацій;