Page 21 - 6347

може свідчити про те, що Плутон був супутником Нептуна і був скинутий з
орбіти під впливом взаємодії з якимось масивним об'єктом. Плутон має один
супутник, який знаходиться на віддалі всього 19 700 км.

3.5 Перші «сторінки» історії Землі

Після спалаху Сонця пройшло ще мільярд років. Земля, що утворилась
в результаті акреції (злипання) твердих уламків, бомбардувалась астероїдами
і метеоритами, створюючи тисячі кратерів. Із надр виривалась лава, а в
середині кипіла магма від тепла радіоактивного розпаду. Поступово
охолоджуючись, поверхня Землі покривалась ембріонами материків. Магма
всередині Землі створює конвекційні потоки, які починають переміщувати
материки – блоки літосфери на астеносфері – розрідженому шарі всередині
20
верхньої мантії. Поступово формується земна кора, мантія і ядро Землі. Через
активну вулканічну діяльність на поверхню Землі вибиваються гази: водень,
метан, аміак, водяна пара, вуглекислий газ. Ця палеоатмосфера в сто раз
щільніша, ніж сучасна, і близька до венерианської. Кількість водяної пари
стає все більшою і більшою, вона конденсується і проливними дощами
випадає на поверхню, покриваючи водою 3/4 її території.
Вода стала основою, в якій виникло життя. Можливо, що воно
зародилось у примітивній атмосфері. Ще у 1953р. американські хіміки Стенлі
Міллер і Гарольд Юрей в лабораторних умовах створили штучну
палеоатмосферу із аміаку, метану, водяної пари і водню, та діяли на неї
іскровими розрядами – «блискавками», які спалахували в грозовому небі 4,6
мільярдів років тому. Через тиждень з'явились базові молекули життя -
амінокислоти. Але далі, до ДНК, справа поки що не пішла. Стало зрозумілим,
як усе відбувалось. За сотні мільйонів років амінокислоти подолали багато
ступенів. Спочатку їх було біля двадцяти із тридцяти атомів. Потім вони
почали об'єднуватись у ланцюги – протеїни, а останні нарешті створили ДНК
– нескінченну подвійну ниточку життя, яка складається з мільйонів атомів.
Життя зароджується на Землі – єдиній у Сонячній системі, а може, і в нашій
Галактиці. Земля унікальна в тому, що на ній з'явилось життя, а ще унікальна
тому, що вершина еволюції – людина почала наносити шкоду екології Землі.
Коли космічний годинник показав одинадцять мільярдів п'ятсот
мільйонів років, ланцюги ДНК почали утворювати клітинки, кожна з яких
складається з мільйонів мільярдів атомів. Бактерії і сині водорості,
одноклітинні організми швидко розмножувались в примітному океані. Так
зароджувалась біосфера Землі.
Потім три мільярди років природа відпочивала і з новою силою почала
свою діяльність, коли космічний годинник пробив чотирнадцять мільярдів
чотириста мільйонів років. Протягом кількох сот мільйонів років з'явилися
медузи, мушлі, ракоподібні і риби. Пройшло ще п'ятсот мільйонів років, і
Земля покрилась рослинами і лісами. Процеси фотосинтезу сприяють
зростанню кількості кисню в атмосфері. З'явився озон, шар якого захистив